Сьогодні 22 грудня 2020р. у Львові відбувся похорон професора Ігоря Скочиляса, доктора історичних наук, завідувача кафедри історії Гуманітарного факультету Українського Католицького Університету, керівника Центру релігійної культури, ініціатора і натхненника дослідницької програми «Київське християнство».

Гданська громада мала честь безпосередньо слухати доповіді професора Ігоря Скочиляса в часі „Володимирових читань” у 2019 році.

Неоцінена вдячність за відвагу і вклад у відкриванні і пробуджуванні свідомості про „Київське християнство”.

Вічная па’мять!

*****************************

професор Ігор Скочиляс

Ігор Скочиляс був справді великим істориком з наголосом на кожному з цих слів. Його наукова біографія починалася драматично: батьки загинули, а він, залишившись удвох із сестрою, мусів опікуватися нею, а тому – забути про науковий світ. Та ситуацію переломила одна з його далеких родичок: пройшовши пішки чималу відстань до його села, вона сказала: «Ігоре, іди вчися далі». Розповідаючи цю історію, Ігор Скочиляс повторював: «Ця проста жінка розуміла, що для мене важливо». З перспективи років можемо лише подивляти, наскільки родичка добре відчула, як багато Ігор може дати для науки, України і світу.

Ігор Скочиляс отримав солідний науковий вишкіл, адже одразу після закінчення університету багато років працював у Львівському відділенні Інституту української  археографії та джерелознавств під керівництвом відомого науковця Ярослава Дашкевича – засновника однієї з сучасних історичних наукових шкіл. Зацікавлення Ігоря релігійною минувшиною поклало початок його співпраці з іще одним осередком незалежної наукової думки в Україні – Інститутом історії Церкви Львівської богословської академії. Непересічний науковий талант і харизму Ігоря Скочиляса було видно за його публікаціями, доповідями, публічними виступами. Його людські грані відкривались у мандрівках зі студентами, у храмі на молитві та в безпосередньому спілкуванні «під смоківницею», як полюбляв він говорити.   

Як науковець, Ігор Скочиляс був сміливий і принциповий. Головною його рисою була любов до правди – безумовне прагнення до неї та її відстоювання. Це у наші дні дуже рідкісна річ. Ігор був безкомпромісний у питаннях академічної доброчесності і запалив цією відданістю «нерозбавленим» науковим ідеалам не одного студента.

Ігор Скочиляс був людиною-інституцією. Він очолив цілий дослідницький напрямок, який займається історією Київської Церкви та її унійною традицією. У рамках цього проєкту силами невеликого грона співпрацівників та учнів щороку на світ з’являлося близько десятка нових книг. Розширюючи географію досліджень, Ігор зумів налагодити контакти з науковцями Литви та Польщі через ретельне та всебічне вивчення спільної історичної спадщини, не оминаючи і болісних та контраверсійних тем.

Ігор Скочиляс не боявся брати відповідальність. За вишкіл студентів, науковий розвиток колег-викладачів, пошук грошей на дослідницькі і видавничі проєкти, розбудову академічних структур університету. Перебуваючи багато років на керівних посадах декана, проректора, завідувача кафедри, він по-справжньому горів і згорав, ілюструючи, як можна плідно і якісно поєднувати три в одному: працюючи і як адміністратор, і як викладач, і як дослідник. 

Про таких як д-р Ігор Скочиляс говорять, що на них тримається наука і світ. Він був дійсно незамінною людиною. Його відхід на вічний спочинок – це  велика втрата для сім’ї, спільноти УКУ та України. 

_________________________________________________

Біографічна довідка

Ігор Скочиляс – доктор історичних наук, завідувач кафедри історії Гуманітарного факультету УКУ, керівник Центру релігійної культури, ініціатор і натхненник дослідницької програми «Київське християнство». 

Народився 5 квітня 1967 р. у селі Цигани Борщівського району Тернопільської обл. 

Дослідник домодерної релігійної культури і східного християнства в Україні, унійних ідей та інституційної історії Київської митрополії у порівняльній перспективі; автор історіографічних концептів «Slavia Unita» і «Київська традиція».  

Освіта, наукові ступені та звання 

2011 – доктор історичних наук зі спеціальності «Історія України», Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Тема дисертації: «Галицька (Львівська) єпархія XII–XVIII століть: організаційна структура та правовий статус».

2008 – старший науковий співробітник / доцент Національної академії наук України.

2000 – кандидат історичних наук зі спеціальності «Джерелознавство, історіографія та спеціальні історичні дисципліни», Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Тема дисертації: «Протоколи генеральних візитацій Львівської єпархії 1730-1733 рр. як історичне джерело» (науковий керівник: д.і.н., проф. Ярослав Дашкевич).

1991 – диплом з відзнакою, Історичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. 

Професійна діяльність 

З червня 2020 – завідувач кафедри історії Гуманітарного факультету УКУ.
2016-2020 – проректор з наукової роботи УКУ
2015-2020 – професор кафедри нової і новітньої історії України УКУ.
2013-2015 – в. о. завідувача кафедри нової і новітньої історії України УКУ.
2010-2016 – декан Гуманітарного факультету УКУ.
2005-2008 – заступник директора Інституту історії Церкви УКУ.
1998-2005 – науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ.
1993-2012 – науковий співробітник (з 2010 – провідний науковий співробітник) Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.
1991-1993 – науковий співробітник Державного архіву Тернопільської обл. 

Нагороди і відзнаки 

2015 – нагорода «Feniks» Товариства католицьких видавців / Stowarzyszenia Wydawców Katolickich у категорії «Церковні науки» / «Nauki kościelne» за публікацію монографії «Kościoły wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458-1795» (Варшава).

2015 – нагорода в рамках 55-го Конкурсу Польського товариства книговидавців / Polskiego Towarzystwa Wydawcow Książek «Najpiękniejsze Książki Roku 2014» в номінації «Наукові та науково-популярні книги (гуманітаристика)» / «Książki naukowe, popularnonaukowe (humanistyka)» за публікацію монографії «Kościoły wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458-1795» (Варшава). 

2014 – нагорода ректора Українського католицького університету «За виняткові досягнення у наукових дослідженнях».

2011 – відзнака Національної академії наук України «За вагомий внесок у розвиток науки, активну науково-організаційну роботу». 

2011 – відзнака Львівської архиєпархії УГКЦ «За дослідження історії Української Греко-Католицької Церкви» Найважливіші публікації автор понад 250 публікацій українською, а також англійською, італійською, литовською, польською і російською мовами, у т. ч. десяти монографій і джерельних едицій.

Інформації про проф. І.Скочиляс – джерело: www.ucu.edu.ua

---