Джерело: www.credo.pro

«Я не люблю ходити до церкви! Це нудно!» Звучить знайомо? Мої малі час від часу кажуть мені подібні речі. Моєму старшому синові щойно виповнилося 9 років, тож ці поради стосуються дітей молодшого віку. Гадаю, що зі старшими дітьми або підлітками я говорила би інакше. Але коли моя шестирічка каже мені подібне, я реагую наступним чином.

1.Це не обговорюється

Деякі батьки дозволяють дітям обирати, ходити їм на Месу чи ні, але для мене це звучить так само, як дозволяти малій дитині обирати, чи хоче вона пристібатися ременем безпеки, чистити зуби чи їсти овочі. У неділю ми йдемо на Месу. Це просто те, що ми робимо у нашій сім’ї. Ми навмисно перетворили цю щотижневу звичку в обов’язковий елемент нашої родинної культури. Але це не означає, що ми повинні бути суворими чи різкими з нашими дітьми щодо цього питання. Зовсім навпаки! Ось що я роблю.

2.Визнайте їхні почуття і опишіть їх

Справді важлива частина допомогти дитині відчути, що її розуміють і помічають, — це підтвердити, що вам знайомі її почуття. Тому я зазвичай кажу приблизно так: «Я тебе чую. Ти не хочеш йти до церкви. Зараз вона здається тобі нудною. Це нормально — почуватися так, коли ти маленький. У твоєму віці мені теж бувало нудно у храмі». Я хочу бути певною, що моя дитина знає: я розумію її почуття і мені вони небайдужі. Але, звісно, я не зупиняюся на досягнутому.

ЧИТАЙ ДАЛЬШЕ на