Źródło: www.deon.pl

Oczywistym przykładem wojny sprawiedliwej jest dziś wojna Ukrainy o przetrwanie narodowe przeciwko rosyjskiej agresji; wojna Rosji jest natomiast niesprawiedliwa zarówno pod względem intencji, jak i postępowania – stwierdza na łamach portalu The First Things prof. George Weigel.

Znany amerykański intelektualista katolicki zauważa, że sposób myślenia oparty na wojnie sprawiedliwej został dziś wyparty w większości Kościołów chrześcijańskich przez „funkcjonalny pacyfizm”. Wskazuje, że nie jest to wynikiem moralnego zaangażowania w klasyczny pacyfizm, lecz swoistym kościelnym odzwierciedleniem ideologii woke. Zdaniem prof. Weigla doprowadziło to do odsunięcie przywódców religijnych od poważnych rozmów z decydentami politycznymi na temat wojny i pokoju.

Zaznacza, iż twierdzenie, że „nie ma czegoś takiego jak wojna sprawiedliwa” jest niebezpiecznym nonsensem. Jest ono niebezpieczne teologicznie, ponieważ sposób myślenia o wojnie sprawiedliwej opiera się na naturalnym prawie moralnym, prawdach wpisanych w świat i w nas, które możemy poznać rozumem. Twierdzenie to jest niebezpieczne także z duszpasterskiego punktu widzenia, ponieważ argumentowanie, że nie może być dziś „sprawiedliwej wojny”, jest innym sposobem na stwierdzenie, że współczesne działania wojenne są z natury złe. A twierdzenie to jest nieuzasadnionym obciążeniem sumienia poważnych katolików w siłach zbrojnych. Twierdzenie to sprawia również, że przywódcy religijni postrzegani są jako niespójni, gdy z jednej strony chwalą mężczyzn i kobiety w wojsku za ich patriotyzm i poświęcenie, a z drugiej strony deklarują, że „sprawiedliwa wojna” jest niemożliwa.

„Oczywistym przykładem wojny sprawiedliwej jest dziś wojna Ukrainy o przetrwanie narodowe przeciwko rosyjskiej agresji; wojna Rosji jest natomiast niesprawiedliwa zarówno pod względem intencji, jak i postępowania” – pisze autor.

Amerykański intelektualista katolicki przypomina, że prawowita władza ma obowiązek zapewnienia bezpieczeństwa swoim obywatelom „Wojna sprawiedliwa polega na użyciu siły militarnej w obronie lub promowaniu dobra wspólnego, które jest jednym z celów polityki” – stwierdza.

Dodaje, że teoria wojny sprawiedliwej zapewnia ramy dla wspólnej refleksji etyków, przywódców religijnych, dyplomatów i urzędników państwowych nad trudnymi problemami związanymi z zapewnieniem pokoju – pokoju opartego na sprawiedliwości, bezpieczeństwie i wolności. Refleksja ta dotyczy tego, w jaki sposób użycie siły zbrojnej może być ukierunkowane na pokój płynący z ładu (łac. tranquillitas ordinis). Tak więc oprócz klasycznych kryteriów wojny sprawiedliwej – ius ad bellum lub „prawa decyzji wojennych” oraz ius in bello lub „prawa działania wojennego” – rozwinięty sposób myślenia o wojnie sprawiedliwej zawiera ius ad pacem: refleksję nad przywróceniem lub stworzeniem pokoju.

„Tego ius ad pacem nie należy mylić ze współczesną teorią «sprawiedliwego pokoju», która jest inną formą funkcjonalnego pacyfizmu, a jej nazwa pasożytuje na zasadach sprawiedliwej wojny, które wypatroszyła” – przestrzega George Weigel.

---

Джордж Вайґель: війна України за виживання нації в умовах російської агресії – яскравий приклад справедливої війни

Джерело: www.catholicnews.org.ua

Джордж Вайґель закликає повернутися до теорії справедливої війни, бо полишати її дуже небезпечно

Мислення в категоріях справедливої війни тепер замінене “функціональним пацифізмом”, вважає Джордж Вайґель. Це богословська нісенітниця – і небезпечна нісенітниця.

На шпальтах The Denver Catholic він зазначив, що це можна побачити у багатьох церковних лідерів. Тут не йдеться про класичний пацифізм, який стверджує, що війна сама по собі є злом і тому не можна брати участь у військовій боротьбі, бо  це би суперечило Євангелію; йдеться радше про форму церковного вокізму. Церква зробила ряд поступок політичній лівиці, і це призвело до того, що церковні лідери втратили здатність вести серйозний діалог із особами, які приймають політичні рішення, щодо таких питань, як війна та мир. Про це пише pch24.pl.

Сьогодні деколи стверджують, що взагалі не існує чого такого, як справедлива війна. Такого типу гасла виголошує навіть Папа Франциск. Але таке твердження, вважає Джордж Вайґель, –  богословська нісенітниця, при чому небезпечна нісенітниця.

Теорія справедливої війни ґрунтується на природному праві, а природний моральний закон незмінно істинний – ні політичні обставини, ні технологічний розвиток не можуть його змінити. Це правда, що підтекст істин морального природного закону з часом змінюватиметься, але не більше.

“Яскравим прикладом справедливої війни є війна України за виживання нації в умовах російської агресії. Війна Росії, у свою чергу, несправедлива як з точки зору намірів, так і за способом її ведення”, – написав оглядач.

Мислення в категоріях справедливої війни починається з відповідальності політичної влади за безпеку тих, хто їй підвладний. Справедлива війна — це таке застосування військової сили, яке спрямоване на захист загального блага, а загальне благо – це одна з цілей політики, нагадав Вайґель. Саме теорія справедливої війни забезпечує платформу, на якій етики, релігійні, дипломатичні та політичні лідери можуть спільно розмірковувати про забезпечення миру.

Можна сказати, вважає Вайґель, що окрім класичного підходу до теорії справедливої війни, який говорить про jus ad bellum (право на оголошення війни) та jus in bello (спосіб ведення війни), необхідно було б також випрацювати jus ad pacem – закон і роздуми про відновлення чи розбудову миру.