„Володимирові читання” у Гданську

27-а річниця Незалежності України і 100-ліття відновлення української державності в 1918р. – українці Гданська мали нагоду отримати не лише емоційну насолоду від самого свята і пов’язаних з ним урочистостей, які відбулися на вихідних в Україні та Польщі, не лише духовну підтримку від „Молитви за Україну” та змістовної проникливої проповіді отця Йосифа Улицького, а й інтелектуальний заряд завдяки темі цьогорічних „Володимирових читань”.

Останнi традиційно організовує санткуарій Св. Володимира Великого, Хрестителя Русі-України в Гданську. Вірні Греко-католицької церкви разом з Поморським відділом Об’єднання українців у Польщі запросили перлегентів з Національного заповідника „Софія Київська”.

Після Служби Божої 25 серпня науковці Святої Софії Олена Ясинецька і В’ячеслав Корнієнко виступили з доповідями на тему „Спадщина Святоволодимирового Хрещення”.

Пан Корнієнко розповів по нелегку боротьбу науковців Софії Київської за дату заснування собору. За версією „русського мира” це був 1037 рік (правління Ярослава Мудрого, промосковського князя). У ті ж приблизно роки на території сучасної Росії будувалися два інші собори св. Софії, об’єднані російською історіографією у так званий „наріжний камінь” трьох Софій: Київської, Полоцької на Новогородської. Це начебто підтвердження приналежності Росії до Київської Русі. Дослідник навів докази будівництва Софії Київської за князя Володимира Великого, хрестителя Київської Русі. Продовження робіт над Софійським собором майстрами Десятинної церкви відразу після завершення останньої. Датування найдавніших фресок 1011-1018 рр. та інші. За словами В’ячеслава Корнієнка, на початок 20-х років ХІ ст. Софійський собор уже був розписаний і функціонував як митрополичий. Початок Богослужіння в Софії припадає вже на правління Ярослава Мудрого. Тоді ж почала писатися історія, яка дійшла наших часів. Є свідчення, що Ярослав не раз присвоював здобуття свого батька (така вже була його вдача). Отже, якихось неповних 20 років різниці змінювали москвоцентриcтську концепцію, яка заперечувала розквіт Київської Русі за князя Володимира Великого. Та імперський міф розрушено. Спростування істориками суверенної  України „Ярославового відліку” Святої Софії – це неймовірного значення крок до повернення правдивої історії Київської Русі.

Продовження лекцій  відбувалося в домівці у Гданську. „Святі нащадки Володимира Великого в Європі. Святі жіночої статі” – неймовірно цікава й пізнавальна доповідь пані Ясинецької. Як ми вже знаємо, жінка середньовічної історії нашої землі не була невидимою. Перш за все, це княгиня Ольга, бабця князя Володимира Великого, перша християнка Київської Русі. Також Анна Ярославна, яку видали за французького короля Генриха І. Вона ставила свій підпис на багатьох королівських документах, на противагу французької знаті, яка на тоді була переважно неписьменною. Але є в нашій історії й інші князівни, на жаль, маловідомі: Єфросинія Полоцька (1105-1173) – засновниця Спасо-Преображенського монастиря, покровителька Білорусі та Литви; Свята Едігна (1055-1109) – поровителька Баварії, цілителька, провидиця; Свята Єлизавета Угорська, Тюрингзька – донька короля, онука Київської князівни, відома начебто опікою над нужденними та хворими; Свята Агнеска Чеська (Празька) – покровителька Чехії, яка вирізнялася справами благочестя, піклувалася важко хворими, після смерті чоловіка заснувала перший у Центральній Європі монастир кларисинок, зображена на сьогоднішних 50 коронах; Свята Маргарита Угорська (1242-1270), на честь якої названий острів між Будою та Пештом, де колись був розташований монастир, де  остання прийняла постриг малою дитиною під час монголо-татарської навали; Свята Кінга (Угорська), історичний опис якої приводить нас у соляну шахту Величка в Польщі; Свята Йоланта – дружина Болеслава, чиї мощі покояться в м. Гнєзні; Свята Маргарита Шотландська – онука Св. Гліба, сина Володимира, донька Агати-Агафії, четверо синів якої у шлюбі з Малькольмом стали королями Шотландії, а каплиця Св. Маргарети збудована її сином Св. Давідом, вважається найстарішою будівлею Шотландії; нарешті, друга донька Св. Гліба Доброніга-Марія, яка стала прабабусею усіх польських королів.

Епіграф, привезений прелегентами „Софії Київської”, якнайкраще підсумовує настрій „Володимирових читань”:

Історію вважає Ццецрон „учителем життя”,
Бо нам із прикладів минулого дорогу мостить.
Вона – взірець благодіянь побожних і добрих звершень,
Вона – пересторога від невірних кроків, дар вічності.
Без неї – мужі величні у прахові лежать…
… Хто губить витоки – не відає коріння …
Без неї вчинки, що достойні світла, повиснуть
у дрімучій метноті…

 
Тетяна Єрмак
„Наше слово” Нр 36, 9.09.2018