Джерело:www.radiosvoboda.org

ЛЬВІВ ‒ 17 лютого минає 130 років від дня народження глави Української греко-католицької церкви кардинала Йосифа Сліпого (17 лютого 1892 – 7 вересня 1984). 18 років владика провів у радянських тюрмах і на засланні. Пережив найважчі роки переслідування церкви. Патріарх Йосиф Сліпий, а саме так його називали вірні, залишив свої спогади і «Заповіт», які побачили світ після його смерті.

Чому митрополит Андрей Шептицький з-поміж кількох єпископів обрав саме Йосифа Сліпого своїм наступником? Як звільняли главу УГКЦ з ув’язнення? Як зустрів Ватикан українського владику?

Із характером, харизматичний, різкий у висловлюваннях, часто не патичкувався зі словами, простий і відкритий у спілкуванні, але з тими, кому довіряв. Так говорили про митрополита Йосифа Сліпого. Його називали «диваком» і не сприймали серйозно його ідеї після повернення до Риму, коли просив Ватикан надати патріархат УГКЦ, коли почав будівництво собору Святої Софії у Римі, Українського католицького університету, старався об’єднати українську діаспору. А ще казали, що він «здитинів», бо видавав богословські та історичні книжки українською мовою великими тиражами, місця для збереження яких бракувало, але митрополит говорив, що це «піде» в Україну. Бо вірив, що такий час повернення буде.

Владика Йосиф Сліпий, а також інші єпископи та священники, був арештований НКВС у Святоюрському соборі у Львові 11 квітня 1945 року, близько 19-ї години. Як пригадував, «вже зрана Святий Юр кругом обставлено стійками. Наїхало дуже багато авт з поліцією. Полковник Мельников приніс мені рішення від прокурора на арешт. Мене обшукали та забрали на авто, і відвезли на Лонцького». НКВС почало активні дії з ліквідації УГКЦ. Єпископа Йосифа Сліпого перевезли у київську тюрму.

Допитували духовну особу і вдень, і вночі. «По кількох днях, коли я вже був вимучений допитами до краю, мене привели до кількох полковників і зачали тероризувати, давали до підпису, щоби я відрікся папи, а за те дадуть мені Київську митрополію. Але я рішучо відмовився», –згадував у споминах кардинал Йосиф Сліпий.

Владика не зрікся своєї церкви і своїх вірних, не погодився на жодну з високих посад, які йому пропонувала радянська влада. Відтак розпочався його шлях в’язня у таборах, тюрмах, який тривав 18 років. А це камера київської тюрми протягом двох років. Військовий трибунал Києва у 1946 році звинуватив єпископа Йосифа Сліпого у «ворожій діяльності проти УРСР та співпраці з німецько-фашистськими окупантами» і позбавив волі на 8 років.

Спершу з Києва єпископа перевезли до Москви, на Луб’янку. Потім був важкий період етапування, під час якого владика важко хворів. Працював на фабриці, пройшов заслання в Новосибірську, табір на Печорі, в Інті.

У червні 1953 року єпископа Йосифа Сліпого привезли у Москву. Тоді Кремль намагався налагодити відносини з Ватиканом, а посередником хотів зробити главу УГКЦ. Однак після розстрілу соратника Сталіна Берії від Йосифа Сліпого вимагали відмовитись від папи. Єпископ на цей крок не пішов і знову повернувся на заслання. Вдруге митрополит був засуджений у 1961 році на сім років позбавлення волі. Ув’язнення не зламало Марія Горяча

«Ув’язнення не зламало патріарха Йосифа Сліпого. Сама постава Сліпого була виразна і сильна. Тобто, навіть зеки мали до нього пошану, розуміли, що Сліпий не є проста людина, що це «велика шишка». Один ув’язнений навіть підійшов і сказав: «А ти, батюшко, центровий», тобто розпізнав у ньому лідера. Ставлення в неволі було неоднозначне: з одного боку, з ним не церемонились, а з іншого – розуміли, що ця людина заслуговує поваги. Боявся все розповідати Марія Горяча

Йосиф Сліпий у своїх споминах не пише, що його катували, знущались, били. Він пише, що на нього тиснули, не давали спати, кричали на допитах. Це є у судовій справі, з якої відомо, що допит тривав цілу ніч, а вдень йому не давали спати. Це був такий прийом органів. Йосиф Сліпий боявся все розповідати у спогадах, тому що плекав надію про повернення в радянську Україну. Тому не знав, як його правда обернеться. Але є свідчення, що його тіло було страшенно знищене, що на його спині були рани. Водій патріарха Сліпого свідчив, що бачив пошматовану спину Сліпого, коли той переодягався. Чинився психологічний тиск», ‒ каже дослідниця життя і діяльності кардинала Йосифа Сліпого Марія Горяча, яка працювала з архівними документами в Україні та Римі.

Звільнення і повернення у Рим

Митрополит Йосиф Сліпий був звільнений у січні 1963 року за клопотаннями папи Івана XXIII і 35-го президента США Джона Кеннеді. У Москві главі УГКЦ видали дипломатичний паспорт, але він не мав права повернутись у Львів. Хоча цього найбільше прагнув. 4 лютого 1963 року у супроводі представників Ватикану і радянських органів митрополит виїхав із Москви до Риму. 9 лютого 1963 року єпископ Сліпий прибув в Італію. Через кілька днів йому виповнився 71 рік. Йосиф Сліпий зрозумів гру Марія Горяча

«Звільнили Сліпого у приватний спосіб. Наприкінці грудня 1962 року американський журналіст, довірена особа американського президента Норман Казенс в інтерв’ю з Хрущовим у Москві поставив запитання, чи є щось, щоб налагодило співпрацю між двома країнами, запропонував як жест від СРСР звільнення Йосифа Сліпого. Ніхто не сподівався, що 70-річний дідок проживе понад 20 років. Хрущов не одразу погодився, мав погодити це питання, і Президія Верховної Ради СРСР ухвалила рішення про звільнення. Певні зусилля налагодити відносини між Москвою і Ватиканом були ще у 1953 році. Тоді Йосиф Сліпий зрозумів гру. Після розстрілу Берії патріарха знову засудили», ‒ говорить Марія Горяча.

У Ватикані неоднозначно зустріли єпископа Йосифа Сліпого. Він став проблемою у політичних іграх Ватикану і Москви. Ніхто не сподівався, що літня людина, здоров’я якої було знищене протягом 18 років неволі, знайде у собі енергію, сили, розгорне активну діяльність у Римі: зможе збудувати Український католицький університет, собор Святої Софії, заснувати монастир отців-студитів, видавничу справу. І це при тім, що не мав ані грошей, ані великої підтримки з боку духовенства. Але були вірні УГКЦ у всьому світі.

Митрополит Сліпий повернувся у Рим якраз у той час, коли тривав Другий Ватиканський Собор і став його дуже помітним учасником. Тоді з виступу митрополита стало зрозуміло, що він має намір багато працювати для УГКЦ. Владика говорив, що в Україні страждають тисячі вірних, їх катують і вбивають, що церква веде підпільне життя. Владика заявив про необхідність створення Київського патріархату. Ватикан був заскочений Марія Горяча

«Ватикан був неприємно цим вражений, заскочений. Фактично від часу звільнення Йосифа Сліпого почалось пом’якшення відносин Ватикану і Москви. А діяльність Йосифа Сліпого заважала. А патріарх, як страдник, сповідник віри, відчував своє сумління, що мусить говорити про свою церкву, і при кожній зустрічі говорив про ті ріки крові, трупів, що тільки бачив, що Ватикан за рахунок греко-католицької церкви хоче налагодити відносини з Москвою. Це, звичайно, не подобалось ні Ватикану, ні Москві. Але вгамувати Йосифа Сліпого було непросто. Тому він боявся, аби його спогади до когось потрапили. Лише дуже обмежене коло людей про них знало. Були неодноразові спроби отруїти Марія Горяча

У 1965 році Йосиф Сліпий дуже важко захворів. Є фотографія, як він лежить і біля нього стоїть папа. Тоді була спроба отруїти патріарха, є свідчення людей, як це планувалося. Органи виходили на цих людей, вмовляли їх це зробити. Але Йосиф Сліпий був вольовий, ватиканська медицина була добра. Очевидно, що були неодноразові спроби його отруїти. Можливо, тому він потім був дуже обачний, знав, що скрізь можуть бути сексоти. Не підпускав до себе близько. За ним стежили, доносили, словом, органи працювали. Після смерті папи Павла VI прийшов Іван Павло ІІ, слов’янин, який розумів радянську сутність, ватиканська політика щодо греко-католицької церкви стала прихильнішою», ‒ каже Марія Горяча.

Митрополит Йосиф Сліпий розумів, що втратив майже 20 років свого життя, найпродуктивнішого періоду свого життя, розумів, що його вірні в Україні страждають, переховуються, ведуть підпільне релігійне життя. Йосиф Сліпий після повернення у Ватикан ходив у радянське посольство і подовжував свій паспорт, бо сподівався, що, можливо, повернеться на батьківщину. Він хотів об’єднати всіх українців у діаспорі. Одразу ж після звільнення відвідав українців у різних країнах.

Радянська влада творила різні міфи про кардинала Йосифа Сліпого, як і всіх духовних осіб УГКЦ, зазначають дослідники. Навіть після смерті Йосифа Сліпого у 1984 році його агентурна справа завершилась аж через три роки. Стільки часу ще збирали матеріали про патріарха Сліпого.

«Митрополит Шептицький не помилився»

Митрополит Андрей Шептицький обрав саме Йосифа Сліпого своїм наступником, бо вважав, що він «не зламається», бачив його позитивні риси, віру, освіченість, харизму, хоча знав і про недоліки. І таки не помилився. Бо Йосифа Сліпого не зламали ані арешти, ані допити, ані в’язниці, ані заслання, він не пішов на співпрацю з Кремлем, відмовився від високих пропозицій очолити Київську православну митрополію, він не зламався у Римі, коли довкола нього велись політичні ігри, інтриги, коли його намагались показати «неврівноваженою» людиною. І все витримала людина у літньому віці і виснажена неволею. Щодня в обідню пору і ввечері Йосиф Сліпий робив іспит сумління.

Що давало силу кардиналові Йосифу Сліпому вистояти у дуже складний час? Був гідний послідовник Севастіян Дмитрух

«Йосиф Сліпий мав приклад митрополита Андрея Шептицького. Митрополит Шептицький побачив у Сліпому велику потугу духа і відіслав його на навчання в Інсбрук. Після повернення відправив навчатись у Рим, у 1929 році призначив його ректором Духовної семінарії у Львові, яка потім стала Богословською академією. Бачив у Сліпому людину з великою вірою, здібну до науки, яка любить церкву і свій народ. Митрополит Андрей Шептицький мав кількох єпископів-помічників, але чомусь в 1939 році подав кандидатуру саме Йосифа Сліпого і висвячував його. А патріарх Йосиф бачив діяльність митрополита для церкви, Бога, народу і був гідний послідовник, це йому давало витривалості у таборах», ‒ каже отець УГКЦ Севастіян Дмитрух, який організував виставку з нагоди 130-річчя патріарха Йосифа Сліпого у музеї митрополита Андрея Шептицького.

Патріарх Йосиф Сліпий помер у Римі 7 вересня 1984 року, на 93 році життя. У день поховання було зачитано його «Заповіт», де він просив перенести своє тіло з Риму і покласти його в крипті Святоюрського собору біля митрополита Андрея Шептицького. І цю волю було виконано у 1992 році. Але поховати заповідав себе в Києві в соборі Святої Софії за умови, «якщо Господь зволить, що з волі українського народу дійде до того, що він з’єднається в одній церкві, що він буде жити одним духом, то тоді волію я спочити у крипті в підземеллі собору Святої Софії Київської». Чи ця мрія митрополита, кардинала Кир Йосифа Сліпого колись здійсниться?

На кардинальському гербі митрополита написані слова: «Крізь терни до зірок». Патріарх Йосиф Сліпий взяв на себе відповідальність очолити церкву у найважчий час і, попри вкрадених у нього радянською владою 18 років життя, зумів пройти свій тернистий шлях до досягнення мети, зауважують дослідники. Він досі не визнаний блаженним, тобто новомучеником церкви.

Дати з життя і діяльності Йосифа Сліпого:

• 17 лютого 1892 року у селі Заздрість Тернопільської області народився Йосиф Коберницький-Дичковський – Сліпий.
• Із 1903-го до 1911 року Йосиф Сліпий навчався в Тернопільській гімназії. По завершенню вступив до греко-католицької Духовної семінарії у Львові і записався на теологічний факультет до університету.
• У 1912 році Йосифа Сліпого митрополит Андрей Шептицький скерував на навчання в університет в Інсбрук.
• У 1917 році митрополит Андрей Шептицький висвятив Йосифа Сліпого.
• У 1918 році отець Йосиф Сліпий отримав ступінь доктора богослов’я.
• Із 1920 року продовжив навчання в Римі.
• У 1925 році Йосиф Сліпий був призначений ректором Духовної семінарії у Львові та деканом богословського факультету.
• У 1929 році Йосиф Сліпий став ректором Львівської богословської академії.
• 1939 рік Йосиф Сліпий таємно був висвячений на єпископа.
• 1 листопада 1944 року відійшов у вічність митрополит Андрей Шептицький. Архиєпископ Йосиф Сліпий стає митрополитом і главою УГКЦ. Хоча вже у 1940 митрополит Андрей Шептицький призначив його екзархом Великої України.
• 11 квітня 1945 року митрополит Йосиф Сліпий – разом із іншими владиками і священниками УГКЦ – був арештований НКВС.
• 26 січня 1963 року митрополита Сліпого звільнили з заслання, і він повернувся у Рим.
• 27 вересня 1969 року відбулось посвячення собору Святої Софії в Римі.
• 7 вересня 1984 року кардинал Йосиф Сліпий відійшов у вічний світ.
• У 1991 році митрополит Йосиф Сліпий був посмертно реабілітований.
• У 1992 главу УГКЦ, кардинала Йосифа Сліпого перепоховали у крипті Святоюрського собору у Львові.