1 листопада 2018 року минає 100 років від початку польсько-української війни. Війна, яка точилась спочатку за Львів, потім за Галичину. Польські і українські громадські діячі закликають спільно вшанувати полеглих у цій війні поляків і українуів. Організатори акції нагадують, що конфлікт 100-річної давнини повинен стати уроком, з якого треба зробити правильні висновки, особливо перед обличчям сучасних викликів і загроз. Вони заохочуть разом 1 листопада у той самий час — у Польщі о 17.00, в Україні о 18.00 — запалити “свічки памяті” в багатьох містах України і Польщі.

Організатори закликають запалити свічки у Варшаві на Православному цвинтарі на Волі та на Військовому цвинтарі на Повонзках; у Перемишлі на Комунальному цвинтарі (на могилах Перемишльських орлят) та на Військовому цвинтарі воїнів армії УНР; у Любліні на Православному та Римо-католицькому цвинтарях; у Кракові на Цвинтарі на Раковіцах, у Гданську (символічно) біля пам’ятника св. Володимиру, у Львові на Личаківському цвинтарі на могилях Львівських орлят та воїнів армії УНО; у Києві біля римо-католицького храму св. Олександра, біля польсько-української барикади, у Рівному (символічно) біля памятника С. Петлюрі та в інших містах України, зокрема, Полтаві, Харкові, Чернівцях, Миколаєві, Кривому розі та місцях де знаходяться символи польсько-української співпраці або місця вшанування постатей, що є символом такої співпраці.

Drodzy Polacy,

Bądźmy w 100 rocznicę wojny polsko-ukraińskiej 1918 r.
Polacy i Ukraińcy razem, w imię solidarności dla przyszłości!

1 listopada 2018 roku mija 100 lat od rozpoczęcia wojny polsko-ukraińskiej. Wojny toczonej najpierw o Lwów, potem o Galicję.

My — członkowie polskich i ukraińskich środowisk obywatelskich, od lat zaangażowanych w budowanie dobrego sąsiedztwa i mądrego dialogu — apelujemy, aby pamięć o konflikcie sprzed 100 lat stała się lekcją, z której potrafimy wyciągnąć wnioski, szczególnie w obliczu stających dzisiaj przed nami zagrożeń i potyczek „na pamięci historyczne” obu naszych narodów.

Solidarnie, razem, 1 listopada, o tej samej godzinie, w Polsce o godz. 17.00, na Ukrainie o godz. 18.00, zapalimy „znicze pamięci” w wielu miastach Ukrainy i Polski. W Warszawie: na Cmentarzu Prawosławnym na Woli i na Cmentarzu Wojskowym na Powązkach; w Przemyślu na Cmentarzu Komunalnym (na grobach Orląt Przemyskich) oraz Cmentarzu Wojskowym żołnierzy Armii Ukraińskiej Republiki Ludowej; w Lublinie: na Cmentarzu Prawosławnym i Rzymskokatolickim; w Krakowie: na Cmentarzu na Rakowicach; w Gdańsku (symbolicznie): pod pomnikiem św. Wołodymyra. We Lwowie na Cmentarzu Łyczakowskim, na grobach Orląt Lwowskich i żołnierzy Armii Ukraińskiej Republiki Ludowej; w Kijowie: przy Kościele Rzymskokatolickim św. Aleksandra, w pobliżu polsko-ukraińskiej barykady; w Równem (symbolicznie) pod pomnikiem Symona Petlury; oraz w innych miastach Ukrainy, w tym: Połtawie, Charkowie, Czerniowcach, Mykołajowie, Krzywym Rogu, w miejscach, gdzie znajdują się symbole polsko-ukraińskiej współpracy lub upamiętnienia postaci będących symbolem tej współpracy.

W imieniu organizatorów spotkań 1 listopada 2018 r. w Polsce i w Ukrainie:

Iza Chruślińska
Jarosław Hrycak
Danuta Kuroń
Myrosław Marynowycz
Jerzy Rejt
Piotr Tyma

***********************************************************

Ми — члени польських та українських громадянських середовищ, які вже роками задіяні у побудові добросусідства і мудрого діалогу, — закликаємо, щоб памʼять про конфлікт 100-літньої давнини став уроком, з якого ми зможемо зробити належні висновки, особливо стоячи перед новопосталими загрозами і сутичками довкола „історичних памʼятей” обох наших народів.

Ця річниця дуже важлива для українців і поляків.

Перед лицем нинішніх загроз, спричинених політикою Росії, її спробою змінити правовий порядок у Європі шляхом анексії Криму та східних теренів України; перед лицем кризи в Європейському Союзі, яка загрожує стабільності нашого континенту, а також зміни політики Польщі щодо України, внаслідок чого випрацювані впродовж останніх 30 років засади співпраці й діалогу між обидвома державами сьогодні поставлені під сумнів, а то й просто знищуються, — ми закликаємо до глибшої рефлексії над станом польсько-українських стосунків.

Боротьба, яка розпочалася 100 років тому, закінчилася поразкою України. Була вона польською перемогою, за яку Польща заплатила ціну вищу, ніж за не одну поразку.

Тоді перемогла концепція, що на політичній мапі світу нема місця для незалежної Української держави.

На її згарищі виросла радянська імперія, яка невдовзі знищила мільйони поляків та українців. Наші предки, діючи разом, могли б запобігти цьому, але не зуміли порозумітися.

Цю боротьбу Яцек Куронь назвав братовбивчою, бо гинули в ній не лише брати, а й сама ідея братерства наших народів. A сьогодні мусимо спільно задуматися над тим, чи не схильні ми повторити давні помилки.

1 листопада о тій самій годині — o 17.00 у Польщі i о 18.00 в Україні — зустріньмося біля могил тих, які тоді боролися одне з одним. Там, де немає таких поховань, зустріньмося у місцях, які нагадують про польську присутність в історії Україні та українську присутність в історії Польщі, а передусім – у місцях, які нагадують нам про польську-українську співпрацю та про осіб, завдяки яким така співпраця була.

Разом запалімо свічки, помолімося спільно за полеглих, віддаймо їм шану; знайдімо час, щоб разом помовчати, і збережімо в наших серцях памʼять про ті події та їхніх учасників.

Памʼять не про те, що вони воювали одне з одним, а про те, що кожен із наших народів – відповідно до своєї точки зору – боровся тоді за справедливе діло, за свободу своєї батьківщини, за незалежність народу. І нехай та памʼять нас зближує, а не розділяє – в імʼя часу і майбутнього Європи задля наступних поколінь українців і поляків.

Зустріч 1 листопада – це також добра нагода, щоб згадати про 100-ту річницю Варшавської битви, що надходить. Тоді воїни Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського, стоячи плече до плеча, боролися за незалежність своїх держав: Польщі та України.

І разом обороняли Варшаву та Європу перед більшовицькою навалою. У тій боротьбі солдати й офіцери армії Української Народної Республіки (часто учасники польсько-української війни 1918–1919 рр.) до кінця виконали свої зобов’язання щодо Речі Посполитої. Вони вірно стояли поряд зі своїми союзниками, не жаліючи своєї крові у боротьбі за вільну Польщу.

Солідарно, разом, 1 листопада, о тій самій годині (о 17:00 у Польщі й о 18:00 в Україні), запалімо „свічки памʼяті” у багатьох містах України та Польщі.

У Варшаві: на Православному цвинтарі на Волі й на Військовому цвинтарі на Повонзках;

у Перемишлі: на Комунальному цвинтарі (на могилах Перемиських Орлят) і на Військовому цвинтарі Української Народної Республіки;

у Любліні: на Православному й Римо-Католицькому цвинтарі; у Кракові: на Цвинтарі на Раковіцах;

у Ґданську: (символічно) біля памʼятника св. Володимира.

У Львові: на Личаківському цвинтарі, біля могил Львівських Орлят і воїнів Української Галицької Армії;

у Києві: біля римо-католицького костьолу св. Олександра, поблизу польсько-української барикади;

в Рівному: (символічно) біля памʼятника Симону Петлюрі;

а також в інших містах України, зокрема: у Полтаві, Харкові, Чернівцях, Миколаєві, Кривому Розі, у місцях, де є символи польсько-української співпраці або вшанування тих постатей, які були символами такої співпраці.

Від імені організаторів зустрічей 1 листопада у Польщі та Україні:

Ярослав Грицак

Данута Куронь

Мирослав Маринович

Юрій Рейт

Пeтрo Тима

Іза Хруслінська

25.10.2018