„Володимирiв Тризуб iз Хрестом: забутий Сакральний Символ України”
Володимирiв Тризуб iз Хрестом: забутий Сакральний Символ України
До 100-ліття проголошення тризуба державним гербом України
Рівно 100 років тому, 22 березня 1918 року, Українська Центральна Рада офіційно ухвалила тризуб як державний герб Української Народної Республіки. За місяць до того, 12 лютого 1918 року, тризуб було ухвалено на засіданні в Коростені лише Малою Радою, а не Центральною, і для того, щоб остаточно набути офіційного статусу, цей закон мав пройти через затвердження з боку останньої. Тому саме з 22 березня тризуб стає офіційним державним символом незалежної України. Згодом він став гербом Української Держави за Гетьманату П.Скоропадського (1918) і Директорії УНР (1918 — 1920) і зберігався українським урядом у екзилі як національний символ, аж поки не було відновлено державну незалежність України вже 1991 року.
Проте з затвердженням тризуба як державного герба України 100 років тому не все було так гладко, через що він був прийнятий не зовсім у тому вигляді, як пропонувалось від початку.
Загальновідомо, що найдавнішими князівськими символами в Київській Русі були двозуб та тризуб. Цей символ був державним знаком князівської династії Рюриковичів. Проте, коли київський князь Володимир Великий прийняв християнство, то на деяких монетах посередині тризуба, над маківкою центрального стрижня, він почав додавати інвокаційного хреста, як символ долучення Київської Русі до родини європейських християнських країн. Так з’явилося зображення тризуба з хрестом. Згодом аналогічний символ, поєднаний із зображенням хреста, викарбовували не лише на монетах князя Володимира, а й Ярослава Мудрого та Святополка. На емблемі чернігівського князя Мстислава Володимировича хрест додавався в нижній частині тризуба. Існують різні версії щодо причин появи хреста на княжому тризубі. Хай як там було, але з падінням історичної Київської Русі цей символ княжої влади поступово забувся.
Проте символіка хреста ніколи не сходила з української геральдики, підкреслюючи історичну тяглість та христоцентричність української національної традиції та культури. Досить цікавим у цьому відношенні був і герб гетьмана Богдана Хмельницького, який за формою нагадував тризуб, увінчаний хрестом. Використовувався хрест і на більшості гербів та корогв українських козацьких полків, козацької старшини та гетьманів, набувши таким чином ознак традиційного українського національного символу. Це відповідало усталеній європейській геральдичній традиції, через що на багатьох гербах та прапорах європейських держав зображувався хрест.
На початку ХХ ст., коли розпалася Російська імперія і відновлено державну незалежність України, було запропоновано відновити й історичний символ Русі-України — тризуб св. Володимира Хрестителя. Одним із головних ініціаторів цієї ідеї був визначний український учений, професор і громадсько-політичний діяч Дмитро Володимирович Антонович (1877 — 1945), син видатного історика і етнографа Володимира Антоновича.
У листопаді 1917 р., після виходу ІІІ Універсалу та проголошення Української Народної Республіки (УНР), при Центральній Раді створено спеціальну геральдично-прапорну комісію, яка мала розробити державний символ України. Проте вона одразу розділилася на кілька протилежних таборів. Прихильники історичного підходу на чолі з Д.Антоновичем та Г.Нарбутом наполягали на тому, щоб затвердити як герб України історичний символ Київської держави, зокрема тризуб Володимира Святого. Представники іншого напряму (переважно соціалісти) вважали, що нова республіканська система і революційні соціалістичні перетворення в ній повинні виражатися новими символами нової республіки.
Серед пропозицій були проекти герба у вигляді щита з тридцятьма зірками — за кількістю українських земель (на зразок США), або щита з сімома зірками — за кількістю літер у слові «Україна», інші пропонували на щиті зображення літери «У» тощо. Михайло Грушевський запропонував альтернативний варіант — посередині герба зобразити золотий плуг, який мав символізувати «творчу мирну працю в новiй Українi», а по боках селянка і робітник з серпом і молотом.
Відбулися жваві дискусії, під час яких перемогла пропозиція саме Антоновича, який обіймав посаду товариша голови Центральної Ради, а невдовзі посів пост міністра морських справ УНР. Так стародавній символ княжої влади св. Володимира Хрестителя вирішено було використовувати як національний символ України. Грушевський, який на початку просував «золотий плуг» і наполягав, що державна символіка має пропагувати «нові державні й громадські форми», «щоб не було підозріння в замислах відроджування старого», після тривалих дискусій теж погодився.
Здавалося, історична справедливість восторжествувала. Невдовзі Володимирів тризуб уперше з’явився на українських грошових банкнотах. Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було вирішено випустити перші кредитні білети номінальною вартістю 100 карбованців. Із затвердженням і запуском в обіг першої грошової банкноти УНР, де-факто, зображення тризуба вперше увійшло в офіційні документи Української держави. Невдовзі, на пропозицію міністра морських справ УНР Д.Антоновича, було затверджено військово-морський прапор України: дві смуги синя та жовта, на синій смузі якого містився золотого кольору Володимирів тризуб із хрестом. Це зображення було офіційно запроваджене Законом про флот УНР від 14 (27) січня 1918 р. Так тризуб, не будучи ще затверджений як державний герб, удруге з’явився як офіційний символ, що й вирішило подальшу долю державного символу України.
УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА. ГЕРБ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. 12 ЛЮТОГО 1918 р. / ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Ось як згадував про ті події Д.: «Я вніс на затвердження УЦР проект прапора, на якому вперше, як герб, був зазначений тризуб. Пізніше це дало привід використати тризуб для державного герба, що тоді ще усталений не був /…/ І я скористався цим, щоб в інтересах, головним чином естетичних, провести як державний герб знак святого князя Володимира, так званий тризуб» (Д.Антонович. Зі спогадів).
У якості головного символа члени Генеральної Морської Ради заявили пропонували розмістити на прапорі золотий знак святого Володимира з хрестом угорі. Але інші соціалісти з Центральної Ради, симпатизуючи соціалістично-атеїстичним ідеям, не погодились і поставили вимогу — прибрати хрест. У відповідь члени Генеральної Морської Ради заявили, що без хреста українські моряки просто не вийдуть у море. Проти такого аргументу у соціалістів забракло слів. Боротьба за хрест увінчалася успіхом.
Під впливом запровадження військово-морського прапора УНР почали схожі прапори з зображенням тризуба з хрестом використовувати й окремі піхотні та кінні українські полки. Зокрема, 2-й Запорізький полк, яким тривалий час командував полковник Петро Болбочан, в усіх боях використовував прапор із вишитим на ньому тризубом із хрестом.
У цей час Центральна Рада 9 (22) січня 1918 року ухвалила IV Універсал, за яким УНР проголошувалася самостійною державою. Поставало нагальне питання про затвердження державного герба. Одначе зображення тризуба з хрестом, який використовувався вже на паперових грошах та військово-морському прапорі України, викликало спротив частини соціалістичного керівництва Центральної Ради на чолі з М.Грушевським та В.Винниченком.
Відступивши з Києва під натиском більшовицьких армій Муравйова, які 25 січня (7 лютого н. ст.) захопили столицю, в залізничному вагоні на вокзалі в Коростені під час засідання Ради міністрів УНР 12 (25) лютого 1918 р. було затверджено ухвалу: «Внести в Раду закон про установлення для Української держави прийнятого морським флотом герба Володимира Великого (без хреста)». Як бачимо, уряд УНР при затвердженні державного герба України спирався на попередній закон про «прийняття морським флотом герба Володимира Великого». При цьому в постанові спеціально наголошується, що новий герб уже має бути «без хреста». Цей наголос в ухвалі підтверджує наявність суперечок серед членів Центральної Ради.
У той же день і в тому ж місці відбулося засiдання Малої Ради УНР, яка затвердила наступний законопроект: «Гербом Української Народної Республiки приймається знак Київської Держави часiв Володимира Святого». Про хрест тут уже не йшлося, він був вилучений із герба попередньою ухвалою.
Оскільки Мала Рада УНР мала повноваження лише як виконавчого органу Української Центральної Ради та діяла між пленарними засіданнями останньої, готуючи проекти рішень для затвердження на сесії УЦР, то її рішення про державний герб України мало бути остаточно ухвалене Центральною Радою. Тому після вигнання з Києва за допомогою німців більшовиків і повернення до столиці Центральної Ради, на початку березня 1918 р. було відновлено обговорення питання про державний герб України. 22 березня 1918 р., ці проекти затвердила Центральна Рада. Відповідно до попередніх пропозицій і рішень членів Малої Ради, хрест вилучено з герба.
Ситуація трохи змінилася, коли за місяць, 29 квітня 1918 р., Центральну Раду було розпущено й до влади в Україні прийшов Гетьман Павло Скоропадський, який на противагу соціалістичним ідеям сповідував консервативні українські християнські цінності. Християнство було оголошене «первенствуючою» релігією Української Держави. Було розпочато нову роботу й над державними символами України.
Оскільки в часи правління Гетьмана П.Скоропадського новий державний герб так і не було остаточно затверджено, то в різних державних установах використовувались обидва варіанти тризуба — з хрестом і без хреста.
Так, було розроблено в якості офіційних регалій Гетьманської влади окремий герб з зображенням тризуба, посередині якого розміщувався щит із родовим гербом Скоропадських, а увінчував його угорі хрест. Таким чином офіційним символом влади Гетьмана пропонувалося запровадити видозмінений тризуб із хрестом.
18 липня 1918 року Гетьман П.Скоропадський підписав новий «Закон про військово-морський прапор Української держави», яким затверджувався новий зразок прапора воєнно-морських сил України: на білому полотнищі великий синій хрест, який розділяє його на чотири рівні частини, і в верхній лівій частині синьо-жовті смуги з Володимировим тризубом і хрестом посередині. Як сказано було в підписаному Гетьманом законі: «Національний прапор держави складається з синьої і жовтої горизонтальних смуг, у центрі якого міститься золота печатка Св.Володимира з Хрестом». Таким чином, у цьому законі, крім опису українського військово-морського прапора, подано ще й опис державного герба, тобто тризуба з хрестом . Оскільки офіційно Великий герб Української держави так і не було затверджено, то саме цей закон на перехідний період встановлював зображення офіційного герба Української держави.
Одначе після антигетьманського перевороту та приходу до влади в грудні 1918 р. просоціалістичної республіканської Директорії хрест поступово знову було демонтовано з символіки України. Невдовзі по тому владу в Україні остаточно захопили більшовики, які утворили т.зв. «УСРР». Використання хреста не тільки було прибрано з державної символіки, але й заборонено вживати та використовувати.
Наслідки багаторічного комуністично-атеїстичного зомбування населення таки мали свої плоди: багато хто і досі боїться повернення цього сакрального символу.
З цього приводу митрополит Андрей Шептицький ще в 1941 р. писав: «Не знати з якої ініціативи і для якої причини українські патріоти носять часом малу відзнаку тризуба без хреста. Коли св. Володимир і по ньому всі українські князі уживали яко державного знаку тризуба з хрестом, треба признати тризуб без хреста за символ повороту до поганства і за сумний признак переваги безбожницьких течій серед нашої нещасної суспільності».
З часів національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. в Україні і далі на еміграції тризуб з хрестом міцно увійшов до української геральдичної, історичної та релігійної традиції і став невід’ємною її складовою.
Цьогоріч українці відзначають 100-ліття проголошення Володимирового тризуба державним гербом України та 1030-ліття Хрещення Київської Русі святим Володимиром Великим. Проте його герб, який після прийняття християнства використовувався на монетах у поєднанні з зображенням хреста, і досі не повернуто країні. Вона й досі не має власного Великого державного герба. Не має і політичних сил, які б не тільки на словах, а й на ділі керувались засадами християнської моралі і правди.
Україна потребує повернення хреста. А через хрест — повернення до Христа та Його високоморальних заповідей і законів, зокрема й у політичному та громадському житті.
Сергій ШУМИЛО, історик, журналіст.