Капітула Санктуарію Святого Володимира Великого Хрестителя Руси – України при Соборі Покрови Пресвятої Богородиці в Гданську запрошує на урочистість вручення нагород призначених Капітулою світлої пам’яті професору Ігореві Скочилясу на руки його дружини пані д-р Ірини Скочиляс, яка відбудеться в навечіря храмового празника Покрови Пресвятої Богородці в Гданську 26 вересня 2026 р.Б.
Програма:
17.00 – Велика Вечірня з Литією
18.00 – церемонія вручення нагород Капітули Санктуарію Святого Володимира Великого світлої пам’яті професору Українського Католицького Університету Ігореві Скочилясу на руки дружини пані д-р Ірини Скочиляс
– похвальне слово проф. Ігореві Скочилясу – проф. Ігор Галагіда
18.30 – доповідь пані д-р Ірини Скочиляс в рамкках «Володимирових читань»:
Ігор Скочиляс і науково-дослідна програма «Київське християнство»: ідея, мета, отримані результати.
Капітула Санктуарію Святого Володимира працює в духу поширювання знань про спадщину Святого Володимира Великого – відкривання значення і правдивої історії, місця і тотожності УГКЦ і українського народу, поширюванню знань про Київське християнство, Київську цивілізацію. Популяризація знань про Київське християнство є одночасно вкладом в спростування, зменшенням шкідливості і фальшивості ідеї «русского міра».
Протягом понад тисячолітньої історії україниський народ багато разів боровся з пробами заперечення української історії, культури, мови або пробами заграбовання історії київського князіства і київської Цервки, применшенням значення минулого почерез позбавлення джерел.
Відновлення державності України 30 років тому, легаглізація Української Греко-католицької Церкви та процес відновлення структур УГКЦ в Україні викликали необхідність зусилль і праць над пошуками коріння та джерел для обгрунтовання свідомості та тотожності українського народу, для відкривання київської цивілізації, яка витворилася на пограниччі Сходу і Заходу, а черпаючи з обох традиції все інкультирувала на свої території творячи свою київську культуру, київське християнство. Підвалом творення київської Церкви було Володимирове хрещеня та модель християнства, яке з цілою повнотою втілювало євангеличні правди, чого прикладом є знесення кари смерті в часах володіння Князя Володимира Великого.
В процесі відкривання джерел та усвідомлення історичної тисячолітньої історії Української держвності, культури і Церкви, в тому Української Греко-Католицької Церкви як прямої спадкоємниці традиції рукоположень київських митрополитів невтомно працював, вносив нові ідеї, защіпляв нові концепції та залишив багато своїх напрацювань світлої пам’яті професор Ігор Скочиляс. Піддняття ним праць, дослідження, праці над концепціями «Київське християнство», «Slavia Unita» та підготовка напрацювань на потреби відкривання для сучасної людини -українця, мирянина, джерел і багаcтво Київського християнства стає основою в пошуках своєї ідентичності кожного свідомого члена українського народу. Тому саме висловлюючи слова вдячності за труд Професора і визнання неоціненого внеску через науково-суспільний праці Капітула Санктуарію Святого Володимира Великого нагородила професора Ігоря Скочиляса відзначеннями Капітули та одночасно Капітула середчно зпарошує на урочистіcть вручення нагород на руки дружини пані доктор Ірини Скочиляс та доповідь, яка відкриє тему Київського християнства, київської культури, що є спадщиною Володимирового хрещення, є нашою спадщиною, яку слід пізнавати і вивчати, бо ж її вагомість за словами в тому, що: « І. Скочиляс вважав саме рілігійне життя та Церкву тими головними чинниками, які цю національну протосвідомість формували протягом століть – від Київської князівської держави до часу домінування католицьких впливів на київську традицію в Речі Посполитій, а відтак доби поділів Польщі й нагілок на Унійну Церкву від московського православ’я і російського уряду. Якщо традиційна національна історіографія основну увагу зосерджувала на дослідженні феномену козацтва як суспільної сили, що врятувала українську тотожність від асиміяції, то І. Скочиляс такою силою вважав церковну організацію, яка віками бездержавності тримала народ при своїх націонаольних традиціях. Навіть більше, вона фактично забезпечувала єдність народу і церковної єрархії, сприяла соціальному миру без суспільних катаклізмів, що розділяли соціум і нищили його органічність.»*
Середечно запрошуємо усіх зацікавлених.

*Ігор Скочиляс як досідник – концептуаліст історії Української Церкви, Ігор Гирич, вступ. сл. 2022

Фото: архівальні фотографії з Володимирових читань – серпень 2019 р.Б.