CREDO: 5 хибних уявлень народження Христа
Ми з нетерпінням чекаємо Різдва. І діти, і дорослі сподіваються дива та подарунків. Можна зневажливо ставитися до усієї цієї метушні, комерціалізації свята, нарікати на відсутність настрою, та попри все, ми відчуваємо справжність цього свята, адже родиться Той, хто змінив хід історії; Той, хто здатен вплинути й на історію нашого життя.
Однак ми керуємося певними хибними уявленнями, коли розповідаємо різдвяну історію чи створюємо різдвяні декорації. Отож, у цій публікації спробуємо спростувати деякі з них.
1. Не всі Євангелія розповідають про народження Христа
У Біблії дуже мало інформації саме про обставини народження Сина Божого. До того ж, двоє євангелистів — Марко і Йоан — узагалі оминають цю тему; а Матвій і Лука розповідають дві зовсім різні історії. Лука звертає увагу на кілька найяскравіших моментів: подорож до Вифлеєму і пошуки місця на нічліг; об’явлення Ангелів та поклін пастухів. Розповідь Матвія, на перший погляд, наче зовсім не про народження Ісуса. Він описує сон Йосифа, візит Мудреців, вбивство немовлят. Євангелія — це катехизи первісної Церкви, що містять основні доктринальні істини; проповіді, які передавалися усно очевидцями. До того ж автори не мали на меті детально розповісти біографію Спасителя. Вони хотіли довести своїм адресатам, що Христос — справді Син Божий, який прийшов у світ; Месія, якого очікував Ізраїль.
2. Була весна Схоже,
Христос народився навесні. Про це можна говорити на підставі Євангелія від святого Луки, яке містить опис об’явлення ангелів пастухам. Деякі дослідники, таким чином, твердять, що Різдво мало місце навесні. Взагалі перше і найдавніше свято Християн — це Пасха. Різдво почали святкувати згодом, через кілька століть. Взимку багато язичницьких народів святкувало свято народження Сонця. Справжнім світлом, яке прийшло у світ й освітлює кожну людину, є Ісус Христос; Він — Початок і кінець усього.
3. Не верхи на ослі
Марія та Йосиф прибули до Вифлеєму через перепис населення, позаяк кожен мав записатися в своєму рідному місці. Вифлеєм — це батьківщина святого Йосифа. Вагітна Богородиця верхи на віслюку і Йосиф, що його веде, — дуже популярний сюжет різдвяних листівок і іконопису. Насправді жодних біблійних підстав вважати, що Свята Родина подорожувала таким чином, нема. Віслюк потрапив до цієї історії завдяки Протоєвангелію Якова, давньому апокрифу. Відстань між Назаретом і Вифлиємом становить 150-160 км. Важко уявити, що вагітна жінка подолала таку відстань пішки? Що ж, верхи на віслюку це зробити було б ще важче.
4. Не в стайні
«І вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді» (Лк 2, 7), — пише євангелист Лука. У грецькому тексті вжите слово kataluma — кімната, світлиця. Це саме слово зустрічаємо у описі приготування до свята Пасхи: «І скажіть господареві дому: “Учитель тобі каже: де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити Пасху?”» (Лк 22, 11). Іншими словами, ми дещо помиляємося, коли уявляємо, що у ніч, коли Марії прийшов час народжувати, всі готелі у Вифлеємі були зайняті. Зрештою, і населення містечка становило близько 1000 чоловік. На Близькому Сході як правило зводили двоповерхові будинки. Швидше за все верхні, «чисті» кімнати, в якій мешкали господарі — родичі Марії і Йосифа — були переповнені, і їм дозволили переночувати в кімнатах на першому поверсі. До цих нижніх приміщень забирали на ніч звірів, звідси — ясла.
5. Без вола й осла
Підсумуємо: на підставі євангельського тексту можемо сказати, що Христос народився не в стайні чи печері, а у будинку. В давнину мешканці сіл часто забирали тварин до оселі, аби вберегти їх від холоду та негоди. Домашні тварини були невід’ємною частиною життя і умовою виживання. Цим можна пояснити майже пієтет, з яким у колядках та пасторалках описується постава звірів стосовно Немовляти на противагу байдужості людей до Його народження. Але попри те, що віл, осел, овечки — це невід’ємні персонажі різдвяного вертепу, під час народження Ісуса їх у приміщенні не було. Знову ж немає жодних біблійних підстав про це говорити. Віл і осел, натомість, «з’явився» у вертепі через текст із Книги пророка Ісаї: «Віл знає господаря свого, а осел – ясла пана свого» (Іс 1, 3). Отці Церкви використовували цей образ, аби донести глибоку богословську думку: так, як колись лише обрані та деякі звірі спаслися у ковчезі разом із Ноєм, так і у ніч Різдва тварини у вертепі, убогі пастирі, Богородиця та праведний Йосиф були свідками спасіння, що об’явив Отець у втіленні свого Сина.
Джерело: CREDO:credo.pro