---

АКТУАЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРОВОГО ХРЕЩЕННЯ РУСІ – УКРАЇНИ У ГДАНСЬКУ

 

(доповідь з конференції організованої Кафедрою українознавства 

Ягеллонського університету у Кракові)

 

            Пам’ятник Святому Володимирові Великому — співтворцеві християнської Європи у Гданську 2015 року як свідчення живої присутності Хрестителя Київської Русі в духовному житті українців

 

            «Уподобився Ти купцеві, що шукає цінної перли, славновладний Володимире, що сидиш на високому престолі матері городів — богобереженого Києва. Досліджуючи і посилаючи до царського городу, щоб пізнати православну віру, знайшов Ти неоціненний жемчуг — Христа, що вибрав Тебе, як другого Павла, і отряс сліпоту у святій купелі, разом душевну і тілесну. Тому празнуємо Твоє успення ми, люди твої. Моли, щоб спаслися душі наші». (Тропар св. Володимира)

            Прочитані тільки слова тропару (гімну в честь святого) зрівняного апостолам Святого Володимира Великого прославляють завзяття, з яким Хреститель Київської Русі шукав скарб — Царство Боже і дар спасіння, порівнюючи його з відомою з Євангелії Матея постаттю покупця, що шукає дорогоцінні перлини, який, знайшовши цю виняткову, продає все, щоб купити найціннішу. Київський князь до хрещення веде життя, типове для язичницьких князів свого часу, повне злочинів, далеке від християнського ідеалу.

            Проте, справжня зустріч з Ісусом Христом викликає внутрішню трансформацію князя і його визнання ним найвищою цінністю дарованого Христом спасіння.

            Після отримання дару любові Христової, князь Володимир, не вагається, щоб дати його іншим. У 988 році наступає хрещення Русі. Сила чуда внутрішнього перетворення князя є причиною, яка змінила його життя, а й також життя нації, над якою володіє і змінює спосіб і правила, володіння країною.

            Поступає розширення і зміцнення держави, підвищення авторитету і приєднання на рівних підставах до групи європейських країн. Успішні походи Князя Володимира змінюють кордони князівства, які простягаються від Фінської затоки до Азовського моря і гирла річки Ками до Карпат.

            Для отримання повної картини постаті Св. Володимира Великого потрібно декілька речень присвятити його діяльності після прийняття християнської віри. Повністю зміняючи свою вдачу, він починає доглядати за бідними, хворими та голодними, надаючи їм потрібну допомогу при дворі. Київська Русь, є єдиною країною, в той час, в якій скасовано смертну кару.

            Відомо про те, що людям, які намагалися впливати на відновлення смертної кари він відповів: «Боюся гріха». Він був покровителем і організатором Церкви. Побудував багато храмів, у тому числі, в Києві — Святого  Василія, собор Богородиці, так звану Десятинну церкву, а також під час його правління в Києві вбудовано перші камені церкви Божої Мудрості.

            Він вносить свій вклад у розвиток літератури, культури й освіти, турбуючись тим, що незважаючи на приплив візантійської культури, культура Русі зберігає свою ідентичність. Прийняття хрещення з Візантії пов’язало обидві країни особливим чином, але Володар Київської Русі не обмежує своїх відносин і в своїй дипломатичній геніальності підтримує контакти як з Візантією, так і Римом.

            Він провів ефективно адміністративно-територіальні і військові реформи. 35 років правління докорінно змінили обличчя Київської Русі — владу переймав у той час, коли країна була повна внутрішніх і зовнішніх труднощів, і залишив після себе сильну, процвітаючу державу. Дбайлива вдача князя, особливо з точки зору на благо свого народу, спричинилась у тому, що в знак подяки був названий «Ясним Сонечком».

            Після смерті київського князя (+15 липня 1015) його культ швидко поширився серед людей, і, незважаючи на супротивників, записи в літописах святого Володимира свідчать про те, що канонізація сталася поміж 1250 і 1263 роками. Святий Володимир Великий шанується як в Західній, так і Східній Церквах, має своє особливе місце в пам’яті українського народу.

            Перший пам’ятник святому Володимирові зведений в річницю дня його народження 1853 року в Києві на Дніпрі, черговий — у річницю Хрещення Київської Русі в 1988 році в Лондоні. За межами України пам’ятники Князеві з’явилися в Канаді (Торонто), Австралії (Брісбен), Аргентині (Буенос Айрес).

            У 2015 році Гданськ став місцем вшанування Володимира Великого у зв’язку з річницею 1000-річчя від дня смерті потужного правителя й князя Київської Русі, який прийняв ім’я хрещення Василь — що означає «Імператор», побудувавши бронзову статую хрестителя Руси-України і організацію міжнародної конференції відзначення тисячоліття Св. Володимира в рамках підготовки до церемонії відкриття пам’ятника на площі українського греко-католицького собору Вроцлавсько-Гданської Єпархії в Гданську.

            Ініціатором спорудження пам’ятника, який був виготовлений українським художником з Чернігова Геннадієм Єршовим, є парох греко-католицької парафії в Гданську, отець мітрат Йосиф Улицький. Пам’ятник був відкритий і посвячений єпископом Вроцлавсько-Гданської Єпархії Єпископом Володимиром Ющаком ЧСВВ 23 травня 2015 р.

            «Тому-то в часах, коли ще існувала повна єдність між Римською Церквою і Константинопільською, Київська Церква зродилась в контексті духовної єдності з тими Церквами і з сусідніми європейськими Церквами, створюючи з ними єдину Христову Церкву. Володимир включив Київ до багатої будівлі вселенської Церкви, зберігаючи традицію Сходу та почуття власної самобутности свого народу».  Magnum Baptismi Donum (Великий дар Хрещення) Іван Павло ІІ, 1979 р.

            Особливо варто відзначити, що завдяки Св. Володимиру Київська Русь, шляхом прийняття Хрещення в 988 р., стала невід’ємною частиною християнської та європейської цивілізації, стала частиною ще нерозділеної Вселенської Церкви, дихаючи, за словами св. Іоанна Павла II, «двома легенями, Сходу і Заходу».

            Гданськ — місто «Солідарності», місто мирної боротьби за свободу і людську гідність і нації — стало місцем, де почався процес розпаду комунізму і «залізної завіси», подолання розколу континенту, а також процес відновлення однієї спільної, демократичної Європи. Тому можна зробити висновок про те, що Гданськ повністю заслуговує на те, щоб Св. Володимир Великий був його «почесним громадянином» у вигляді пам’ятника в центрі міста, на площі перед візантійсько-українською церквою, неподалік від Європейського центру Солідарності.

            Ще раз слід підкреслити, що найбільш важливий внесок Св. Володимира — маючи на увазі, що все це Божа благодать — стало, без сумніву, прийняття хрещення Київською Русю, а також прийняття хрещення самим Володимиром, його навернення і радикальна євангельська трансформація. З таким ставленням Св. Володимира, народ Русі-України, а через нього і весь європейський Схід отримав, за висловом св. Іоана Павла II, — «Великий дар Хрещення» — „Magnum Baptismi Donum”.

            Гданський пам’ятник Святому Володимирові Великому, саме цю правду про велику ласку таїнства хрещення висловлює в образотворчий спосіб. Це жест піднятих рук статуї Св. Володимира, що в одній руці тримає хрест, який пожертвує як знак примирення з Богом, а в другій пожертвує церкву як символ Церкви Христової, яка є знаком примирення між людьми й народами. Тому художня ідея пам’ятника Хрестителю Київської Русі, містить в собі синтез цих двох вимірів людського існування: по вертикалі і по горизонталі.

            Варто також відзначити, що в контексті подвійної річниці 1000-річчя Св. Володимира і мученицької смерті його синів Св. Бориса (1015) і Св. Гліба (1015), убитих ще одним братом Святополком, Святіший Патріарх Київський Святослав, під час прощі в Святу Землю закликав до примирення українського й російського народів, з урахуванням триваючої спровокованої Росією війни на сході України. Це, однак, залишається в сфері бажання, тому що Росія не визнає незалежності українського народу, його суб’єктивності, вважаючи його етнічною частиною «великого російського народу».

            Повертаючись до постаті Святого Володимира Великого, потрібно рішуче підкреслити його актуальність і сьогоденність. Він з’являється в житті і діяльності як той, що поєднує, об’єднує, який має тенденцію до синтезу. Святий Володимир Хреститель Русі-України поєднує Схід і Захід, намагається поєднати ставлення мирянина, політика, державного діяча зі ставленням справді християнським, євангельським, місійним.

            Хоче зробити синтез і інтеграцію цінних культурних цінностей дохристиянської Київської Русі в систему цінностей християнської культури, роблячи свого роду «хрещення».

            І сьогодні, в час живого екуменізму, особа Хрестителя Київської Русі є тою, хто з’єднує і об’єднує християн різних церков, віросповідань і конфесій. Усіх, хто визнає таїнство Хрещення і віру в Трійці Єдиного Бога.

            Підводячи підсумок, можна сміливо сказати, що Св. Володимир Великий, названий Східною Церквою «рівноапостольним», має всі підстави, щоб бути визнаним як покровитель християнської Європи, таким чином, вступивши до лав нинішніх заступників Європи, оголошених Папою Іоанном Павлом II, як  Святий Бенедикт з Нурсії, святі Кирило і Мефодій, свята Тереза Венедикта Хреста — Едіт Штайн, Свята Катерина Сієнська і Св. Бригіда Шведська.

            Святий Володимир Великий — князь-суверен великої держави Русі-України, після чудесного навернення — схожого на навернення святого Апостола Павла — став справжнім християнином, який жадібно наповнив послання Євангелія в особисте та сімейне, громадське й політичне життя, в діяльність церковну і в заангажованість на користь міжнародних відносин.

            Пам’ятник Св. Володимирові — «Зрівняному апостолам» у Гданську з нагоди тисячоліття і напередодні річниці 1050-ліття Хрещення Польщі, безумовно, може стати для нинішнього й майбутніх поколінь символом цінностей, які він представляв у своєму повністю християнському житті, в прямуванні до синтезу, діалогу і примирення — примирення також між народами, релігіями і культурами.

            Напередодні церемонії відкриття пам’ятника в Гданську, а саме 16 травня 2015 року, проходила міжнародна конференція «Спадщина Святого Володимира Великого Хрестителя Київської Русі-України», метою якої було показати багатство, залишене тим же Святим. Досягнення і вплив діяльності Володимира Великого доторкались і впливали на всі рівні життя йому сучасних і наступних поколінь, тому обговорювані на конференції теми торкалися різних аспектів — історичного, економічного, релігійного, духовного й культурного.

            Отець Іреней Назарко ЧСВВ у своїй книзі Святий Володимир Великий, намагаючись зрозуміти феномен особи князя Володимира говорить: «Немає сумніву, що Володимир — це людина велика, одна з найбільших, яку висунуло життя на горизонті нашої історії.  На тлі його доби його особистість променіє дійсно ясно і величаво». «Тому історія, така вередлива в оцінці заслуг і скупа в роздаванні титулів, надала йому назву „Великий”, спільну з дуже нечисленними, і притім дуже заслуженими особистостями». «Безперечно, велику роль відігравали тут природні здібності Володимира. Широкий горизонт думки, що охоплював усі потреби великої імперії і молодої Церкви, що належно зрозумів далекосяжне значення християнства не тільки для внутрішньої політики Руси та її культурного розвитку, але й для міжнародного її становища і рівноправности в колі європейських країн — все це вказує на геніальність Володимира»*.

            Хрещення Київської Русі-України є найбільш важливим рішенням Володимира Великого. Папа Іоанн Павло II під час свого перебування 2001 року в Україні, посилаючись на цю подію говорить так: «З хрещенням князя Володимира й народу Русі, у 988 році на берегах Дніпра почалось зародження віри і християнського життя. Потім звідси Євангеліє дійшло до різних народів, що проживали у східній частині європейського континенту. […] з цієї події почала значно поширюватись місійна діяльність: „на Захід аж до Карпатських гір, від берегів Дніпра аж до Новгорода, і від берегів Волги… до берегів Тихого океану і ще далі”**». «[…] Дніпро став майже „Йорданом України”, a столиця Київ „новим Єрусалимом”, матір’ю слов’янського християнства Східної Європи»***.

            Поширення християнства з Києва на всіх східних слов’ян стало основою визнання Св. Володимира Великого рівного апостолам Христовим.

            Європейський контекст події Хрещення Київської Русі-України 988 р. представив проф. Володимир Мокрий з Ягеллонського університету в Кракові. На основі аналізу джерел можна побачити, що прийняте Володимиром, з внутрішнім переконанням хрещення, знаходить своє відображення в житті правителя, тому що «прийняття правителями і народом Київської Русі Хрещення водою і Духом Святим було сповіданням віри в Ісуса Христа […] і бажанням повної відданості Синові Божому» стало основою особистісної трансформації і впливу на подальший шлях правління Київською державою.

            Хрещення сприяло об’єднанню підкорених племен вже не силою меча, а силою з набагато глибшим виміром — духовним. Через хрещення Київська Русь вступила в християнську Європу і стала її повноправним членом вже 1000 років тому.

            Д-р Сергій Головащенко приблизив київську науково-дослідницьку традицію Святого Письма в перспективі європейського контексту і національно-релігійних архетипів та культурної ідентичності. Доповідач з Києво-Могилянської Академії показує символічний вимір гданської конференції на тему спадщини Св. Володимира. Конференції, яка проходить у Центрі європейської Солідарності, місці, де почалися події, які привели до трансформації системи, тому що саме в цьому місці в Польщі почався процес, який в даний час проходить в Україні. За словами доповідача процес приєднання до Європейського Союзу — це процес цивілізаційної трансформації: прагнення покинення одного світу і вступу в нову еру, вступу в нову систему. Це процес постійний і торкається всіх держав. Прийняття християнства під час правління Володимира Великого 1000 років тому завершило процес переходу зі стану язичництва в стан цивілізації. Це був механізм, який дозволив приєднатися до кола нової християнської цивілізації. Прийняття і визнання Біблії спричинилось до будівництва нового світогляду.

            Біблія є для автора основою літургійного життя і джерелом ідей як поодинока людина і все людство входить у простір, створений Богом. Таким чином, новоінтерпретована богослов’я Св. Павла створила філософію історії входу слов’ян і русинів у круг цивілізованих народів, насправді, у світове людство, тому що в Христі кожен народ переживає духовний союз з усім людством.

            До п’ятнадцятого століття Біблія на церковнослов’янській мові була тільки у вигляді фрагментів. Повний переклад з’явився в 1581 році — у вигляді Острозької Біблії.

Згодом виникла необхідність у перекладі Біблії на національну мову, яка народилася під впливом європейської Реформації, а також глибоких мотивів релігійного-національного самовизначення в загальноєвропейському контексті, тому, на думку вченого з Києва, видання своєї Біблії спричинилось сформуванні власної національної, державної ідентичності.

            Роль хрещення Київської Русі-України, ставлення народу до князя Володимира Великого та культ його як святого або пам’яті великого правителя — ці аспекти були предметом чергових виступів. Д-р Олена Матушек, проф. Харківського університету, проаналізувала Хрещення Київської Русі за часів правління Володимира Великого в літературі українського бароко на основі текстів Лазаря Барановича і інших представників цього періоду в порівнянні з найстарішим джерелом про навернення русинів до християнства — Повістю врем’яних літ.

            Пані Аґнешка Ґронек у своєму виступі навела приклади презентації Св. Володимира Великого в українському мистецтві сімнадцятого й вісімнадцятого століть, у яких застосовано багато символів, часто з використанням елементів, що відносяться до цісарських вистав. Про різні аспекти взаємовідносин між Гданськом і Київською Руссю, в тому числі у вимірі торгівлі, сказав д-р Павел Секула (Ягеллонський університет, Краків).

            Про джерела і напрями ідеології та історичної політики нинішнього уряду в Росії сказав проф. Олександр Ліпатов (Інститут Слов’янознавства РАН в Москві).

Аналіз показав, що російська держава на потреби своєї імперіалістичної політики завжди ігнорує історичну правду, привласнюючи історію своїх сусідів, адаптуючи древній афоризм, «хто володіє минулим, той сьогоденням володіє», який пов’язаний з наступним: де починається ідеологія, там закінчується наука.

            Проголошення Російської імперії в XVIII столітті спиралося на імперіалістичній ідеології, як фальшуючи історію, стверджувала, що Древня Русь, Московська держава і Московська імперія — це одна суцільна державна безперервність.

            Таким чином, для використання міфів про Великоросію присвоєно історію, традицію та культуру Київської Русі. Цей міф був повторений протягом багатьох століть. У даний час російській владі в стані ідеологічної смерті та на руїнах Радянської держави не вистачає сучасного мислення у вимірі XXI століття, а студенти радянської системи застосовують тільки собі відомі методи. Так що найостанніші рішення російської влади намагаються відновити матеріальну імперію, збуджуючи націоналістичні настрої та зображення зовнішнього ворога, проти якого країна повинна консолідувати свої сили. Декларація анексії Криму, заходи ювілею 1000-річчя від дня смерті Володимира Великого і присвоєння спадщини Св. Володимира спрямовані на відтворення ілюзії імперії.

            Конференція завершилася спогадами проф. Тадеуша Стеґнера з Гданського університету на тему святкування 1000-річчя Хрещення Київської Русі-України та співпраці польсько-українських вчених.

            Усі лекції та дискусії завершились покладенням квітів у національних польських і українських кольорах до пам’ятника полеглим робітникам суднобудівного заводу, які були вбиті 1970 року під час масових протестних демонстрацій у Гданську.

            Та ж на кінці всієї дискусії про спадщину св. Володимира Великого спадають на думку слова вже процитовані вище отця І. Назарка і хоча вони адресовані до української нації, тепер мають універсальний вимір: «Для нас сьогодні св. Володимир Великий — це символ і програма. Ця програма зобов’язує нас до мужньої боротьби за Володимирову віру на теренах його колишньої держави. Для будівничих українського державництва Володимир — теж програма. Вона їх зобов’язує будувати державу на тих основах, які заклав Володимир Великий, тобто на основах християнства. Тільки християнська Україна буде сильною й довготривалою». Сьогодні, дивлячись на останні події, може і треба також сказати: тільки християнська Європа буде сильною і тривалою.

            Відкриття пам’ятника Св. Володимирові Великому в Гданську відбулося 23 травня 2015 року, рівно о 12 годині, і цю хорошу новину про появу в Гданську «Ясного сонця» — святого Хрестителя Київської Русі всьому місту проголосили дзвони всіх церков Старого міста, які якраз дзвонили на молитву Ангела Господнього. А присутність Святого в нашому місті і для всього світу сприймаємо як хорошу новину.

            У неділю — 13 грудня 2015 року — в день пам’яті святого апостола Андрія — покровителя Києва і Східної Церкви, брата святого апостола Петра, а водночас у день відкриття ювілейного року Божого Милосердя, Єпископ Вроцлавсько-Гданської Єпархії Володимир Ющак ЧСВВ возвеличив собор Покрова Пресвятої Богородиці і Св. Варфоломія в Гданську до рівня Санктуарія Св. Володимира Великого Хрестителя Русі-України. Від 2006 року Божого у гданському храмі, а зараз Санктуаріюм Св. Володимра Великого, кожного 13-го числа кожного місяця, відбуваються спільні молитви за єдність усіх Дітей Святоволодимирового Хрещення Київської Традиції – за єдність Церкви і народу, та за мир в Україні і світі.

 

 

 

Українська греко-католицька парафія Покрова Пресвятої Богородиці і Св. Варфоломія в Гданську,

Caнктуарій св. Володимира Великого Хрестителя Русі – України, Гданськ.

о. мітрат Йосиф Улицький

 

 

 

* Отець І. Назарко, Св. Володимир Великий, Жовква.

** Проповідь Йоана Павла ІІ, 24 червня 2001 р.

*** Проповідь Йоана Павла ІІ,  25 червня 2001 р.

 

 

 

 

 

 

 

---