З життя Апостольства молитви „Оранта”
Апостольство молитви це релігійне товариство яке своєю діяльністю заохочує людей до духовного й апостольського життя, та посильного служіння потребам Церкви на місцях. Особливе завдання і ціль кожного члена це праця для поширення слави Божої та спасіння душ людських – найважливіший чинник для досягнення мети це молитва, але також добрі діла, терпеливе перенесення щоденних прикростей. Прикладом для членів справжнього апостольства молитви є укрите, тихе життя Ісуса Христа у Назареті.
Апостольтсво молитви „Оранта” що діє при Санткуаріюм св. Володимира у Гданську осіню минулого року відзначало своє 15-ліття, і було це нагодою до різних інтеграційно-формаційних зустрічей, особливою нагодою до призадумання над тим, як у цьому часі, присутність цієї щоденної молитви у житті членів заношеною з довірою до Бога приносило овочі і докази Божої помочі. Члени Апостольства молитви зустрічаються раз у місяці на спільній молитві у церкві. Кожного дня близько 80 членів молиться на вервиці у окреслених наміреннях які міняються кожного місяця. Ювілейня зустріч Апостольства згромадила також гостей з Варшави, Члухова, Гурова-Ілавецького.
Іншою нагодою до рефлексії над силою молитви на вервиці була зустріч при проекції фільму „Нині і в годину смерті”. Цей документ розповідаючи про приклади Божої інтервенції у різних куточках світу, там де присутня була щира молитва на вервиці, є доказом на це, що ця молитва змінювала хід історії поодиноких людей, сімей, згромаджень і цілих народів. Розповідь розпочинається від історії у повоєнній Австрії, яка після ІІ світової війна опинилась під владою Радянської Армії, а совєтська влада старалась підпорядкувати собі цю країну і не було видно жодної можливості увільнитися з цього ярма. Тоді о. П. Павліцек закликав австрійців молитися на вервиці за визволення держави від комуністичної влади. Молились на вервиці звичайні громадяни у своїх родинах, як і австрійські правителі. У 1955 році дійшло до підписання договору з Радянським Союзом про виведення їхніх військ з австрійської держави. Це одинока ситуація, в якій держава була звільнена від радянської влади без жертв. Цей приклад, здаєтья, тому і також знаменитий, що протягом кожного року обходимо різні річниці прикрих подій скоєних комуністичним режімом, згадуємо жертви цього тоталітаризму (нп. Великий голодомор), який досі і так не став остаточно засуджений. Минуло вже 100 років більшовицької революції але і 100 років від Фатімський прохань Пресвятої Богордиці про молитву.
Усі ювілейні заходи натхнули до дальшої праці але перед усім нагадали, що всякі змагання марні без молитви, а сила Божа необмежена. Богові слава!