Перша неділя після празника Зіслання Святого Духа, в часі якого ми особливо призивали Третю особу Пресвятої Тройці і випрошували дарів, спрямовує вже нашу увагу на всіх святих, які вповні використали отримані дари у своєму житті.

31.05.2026 р.Б. гданська парафія урочисто святкувала день Всіх Святих за участю Єпарха Ольштинсько-Гданського Кир Аркадія Трохановського, який очолив Архієрейську Божественну Літургію, а співслужителями були о. мит. Йосиф Улицький та о. диякон Богдан П’єтночка. Тайною святої Сповіді служив о. Андрій Андрушків.

У цій святочній Службі Божій брали участь також участники євангелізаційного курсу Яків –  це 60 мужчин з різних держав Європи (Німеччини, Англії, Франції, Бельгії, Швеції, Норвегції, Чехії, України), які приїхали на триденнй курс до Гданська, щоб поглиблювати свою християнську ідентичність, зміцнити свою віру, вчитись брати відвічальність за християнську родину та майбутнє на християнському шляху.

З нагоди Неділі Всіх святих Владика Кир Аркадій звернувся до усіх присутніх зі святочним словом покріплення у вірі і зростанні довіри до Бога.

Нагадуючи заклик Ісуса Христа у Євангелисти Матея (5,48): «Тож будьте досконалі як Отець ваш небесний досконалий» Владика пригадав мету християнського життя, про яку Церква особливо подає своїм дітям до уваги у Неділю Всіх святих – тобто прямування до святості у нашому житті, а за тим виринають запитання -як в теперішньому світі говорити про святість, коли це слово є дуже непопулярним ? В сучасному світі люди спрагнені авторитетів але не хочуть своїх пошуків пов’язати з Богом, а навіть висловлення вголос самого бажання бути святим  в публічному просторі фактично зараз не існує, або спроваджене є до категорії смішності. В такій атмосфері зовнішніх обставин забувається про реальність християнського покликання- бути святим, а про яке нагадують нам свідчення християн перших віків, які яскраво нагадують нам сучасним про освячування свойого життя як життєвий християнський шлях до Царства Небесного і як нам про святість зараз розуміти і говорити. Розглядаючи низку питань  про святість: Ким є свята особа? Чи це досконала морально людина? Звідки береться свята людина і в чому її винятковість? і дивлячись на приклади самих святих – нп. Святий Августин, бачимо, що ці особи взяті спосеред їм сучасних, неодноразово були великими грішниками але перейшли навернення і стали святими вступаючи на шлях глибокої віри та чинили великі діла не своєю силою але силою Божої благодаті. Це особи не безпомилкові але які щиро і ревно відповіли своїм життям на заклик з Євангелії св. Матея до реалізацію повноти любові. Різні святі в різний спосіб реалізували святість в своєму житті доводячи в основному, що святість це дорога до Бога, а зараз вони можуть бути для нас прикладом але також поміччю через своє заступництво до Бога на нашому життєвому шляху в щоденних труднощах. Владика Аркадій ідучи за вченням Вселенської Церкви доокреслив, за словами Катехизму УГКЦ, дефінцію святого як учня Ісуса Христа, якого життя було переповнене вірністю Ісусові та за Апостольським Повчанням Папи Франциска про святість «Радійте і веселіться» – святий це не той, що не згрішив, але той, що упав, піддніся і вміє не відкинути Господа Бога, не проклинає Його, не бунтується але життєві удари приймає як дорогу до Бога, як дорогу до спасіння. Святе життя це життя наповнене бажанням зустрічі з Господом Богом, це постава постійного запрошування Бога до свойого життя, це постава відкритості на Бога, щоб дозволити Йому діяти через своє життя. Святий це той, хто настількі з’єднався з Богом, що дозволив Богові діяти в собі. До святості покликана є кожна охрещенна людина щоб слідувати за Ісусом Христом, а зараз це реалізується через відкритість на другу людину, прощати взаємні провини, нести радість, чинити добро, давати приклад своїм життям бути вірним Богові, уникати брехні, зла, ненависті, не бути егоїстом чи крайним індивідуалістом. Це перед усім віддати своє життя Богові, тривати на молитві.  Владика закликав присутніх до відповіді на запрошення Ісуса Христа до святості, до доброго переживання нашого життя яке ще поперед нами. Час війни в Україні виявив багато героїв, які попри все не затратили своєї людяности, а одним з головних місць підртимки стають сімї, які наново відкривають дорогоцінність цієї основної клітинки суспільства і Церкви, дорогоцінність кожного людського життя і пошани один до одного. Посеред важких воєнних обставин така постава виявляє сучасних святих, які допомагаючи другим переходити горе війни, показують людяність українського народу. Сьогодні святість це ревна служба, дбання про другу людину, вірність Богові та ходження у світлі Воскреслого Ісуса Христа.

На завершення Божественної Літургії Владика Аркадій уділив усім присутнім благословення святими мощами святого Володимира. Одним з таких вірних свідків Ісуса Христа свойого часу саме став київський князь святий Володимир Великий, який показує нам як бути мужніми у визнаванні християнської віри і бути в Українській Греко-католицькій Церкві та за якого посередництвом можемо вимолювати Божих ласк для себе, наших близьких, родин і спільнот та українського народу.