24 лютого 2026 р.Б. по всьому світі відбувалися заходи до четвертої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну, які гуртували людей для вшанування пам’яті померлих в час війни, виявлення солідарності з хоробрим українським народом та висловлення подяки для усіх, хто допомагає йому в боротьбі з російським агресором.
Цього ж дня гданська українська спільнота численно прибула до прокатедрального собору Ольштинсько-Гданської Єпархії Покрови Пресвятої Богородиці, щоб при мощах Святого Володимира Великого заносити молитви до Бога через заступництво Хрестителя Київської Руси – України за перемогу України, справедливий мир та усі жертви війни в Україні. Молитву в сам день празника І-го і ІІ-го віднайдення голови св. Івана Хрестителя в Санктуарію св. Володимира Великого в наміреннях багатостраждального українського народу вірні заносили в Архієреській Божественній Літургії, яку очолив Єпарх Ольштинсько – Гданський Кир Аркадій Трохановський, а спвіслужителями були о. митрат Йосиф Улицький і о. Андрій Андрушків.
З нагоди цієї сумної річниці Владика Кир Аркадій пригадав прибулим до храму, що приходимо до нього, бо потребуємо Господа Бога і хочемо ставити Його на першому місці. Приходимо до Царя миру просити про благодать миру, щоб зупинити хвилі ненависті, просити про благословенння для українського народу в час війни та згадуємо у молитвах жертви війни, які приносять складаючи своє життя за інших, брат за брата, щоб Україна вистояла в тій війні, а імперіяльне московське зло не поширювалось. Блаженніший Святослав з приводу четвертої річниці висловив думку, що четвертий рік війни росії проти України це ганьба для людства, ганебним є бездіяльність міжнародної спільноти, щоб ефективно зупинити російського агресора, а за словами істориків актуальна російська війна проти України триває довше, як воєнні події на українських землях з часу ІІ Світової Війни. 12 років з дня анексу Криму, 4 роки з моменту повномасштабної агресії росії проти України – це час переповнений досвідом людського страждання, розбитими сім’ями, вкрадженим дитинством у дітей та молоді, воєнними знищеннями на кожному життєвому просторі, відкритими серцями і домівками для біженців, особливо в Польщі, поставою незрозуміння демократичного і цивілізованого світу до воєнних подій в Україні, а світ вивчає георгафію України через пізнавання трагічних подій в місцях: Буча, Гостомель, Ірпінь, дальше – Маріуполь, Ізюм, Харків, Краматорськ, Бахмут, Соледар, ітд. Війна вдарила в серце української нації, по сім’ях, травмує тисячі людей і триває, але люди в Україні кожного дня щоденно встають з надією до нового життя та засвідчують, що українців не можна зломати, бо народ бореться, сильний духом і вірить в перемогу. Спільна молитва присутніх у гданській прокатедрі за словами Владики Кир Аркадія засвідчує, що сьогодні духовно єднаємось з ними, скріпляючи молитвою тих людей в Україні. Воюючи громадяни стають героями щоденного життя і не можна їх залишити. Вони потребують нашої любови, нашої солідарності, нашої єдності. Це Збройні Сили України- хлопці і дівчата, яким пошана і вдячність за стійкість і відвагу на віки віків. (…) Відповіддю на це велике зло була була велика допомога, яка ішла з усіх куточків світу, а сьогодні надалі потрібно плекати в собі поставу доброго самарянина. Милосердя – ось, що чинить людей ближніми. Любити не для власної користі, але для добра другої особи. Владика Аркадій висловив вдячність усім, хто допомагає Україні у цей воєнний час та усім, що досвідчують лиха війни, для всіх- хто є небайдужий, а ділом і молитвою несе добро, стає безіменним милосердним самарянином і просив про дальшу молитву: «Хто стає до молитви є воїном духа, є волонтером молитви. (…) щодня актуальні висказані на початку повномасштабної війни в Україні Блаженнішим Святославом слова «Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!» (…) ми увійшли в час Великого Посту – це паломництво через терпіння і смерть Ісуса Христа до Його славного воскресіння. Сьогодні Україна терпить (…), але також вірою українського народу віримо в воскресіння». Добрими всказівками нехай будуть настанови Ісуса Христа з Євангелії св. Матея (Мт 7,7-9), а кожний на своєму місці нехай виповняє свої обов’язки для затримання зла.
Молитва закінчилась благословенням мощами святого київського князя Володимира Веилкого, яких присутність є для почитателів джерелом скріплення віри, інспірацією до молитви та випрошуванням ласк за посередництвом святого та нагадують о історичних коріннях віри та об’єднують у єдиній Христовій спільноті, живих і померлих. На закінчення у панахиді молилсь за усі жертви війни в Україні. На богослужіннях присутні були представники Консула України в Гданську, а опісля покладено квіти до пам’ятника св. Володимиру Великому.
Це також була подячна молитва за усіх героїв, які пожертвували своїм життям за свободу українського народу та цілісність і незалежність України, а також, як це щораз яскравіше виринає протягом тих чотирьох років – за свободу сьогоднішньої Європи.
Це була подяка за героїв від Небесної Сотні, через героїв, які в перших днях повномасштабної війни підіймали поставлені перед ними виклики і жервтували своїм життям, щоб рятувати побратимів, даруючи їм час чи затримуючи колони технікі підірваючи разом з собою міст, до незліченних героїв, які зараз помирають кожного дня – і дарують нам час. Час, якого за Божою поміччю варто не змарнувати, бо як сказав промовляючи до молодді в 1987 році в Гданську папа Іван Павло ІІ: «кожний з нас має своє Вестерплатте», з якого не можна здезиртерувати. 2026 року минає 25-ліття від візиту папи Івана Павла ІІ в Україні, а слова ці дзвінко дзвонять по всьому українському народі та серед нeбайдбужих людей по цілому світі.