Думки самі пособі не є поганими, але деякі з них можуть ними бути, коли стають нав’язливими або поневолюють. Як їх контролювати? Ось метод отців-пустельників: захист серця, який певним чином близький до сучасної медитації.

Отці пустелі — християни, які між III і VII століттям ховалися у пустелях Месопотамії, Єгипту, Сирії, Палестини і провадили там відлюдницьке життя в хатинах і печерах, шукали усамітнення, ручної праці, тиші, споглядання, хотіли таким чином зростати духовно.

Переконані в тому, що існує тісний зв’язок між тілом, душею і розумом, Отці пустелі (яких можна вважати першими терапевтами) розробили рекомендації про те, як лікувати «хвороби душі». Вони наголошували на контролі над думками, а завдяки цьому — на захисті серця. Жан-Ґілем Ксеррі, психоаналітик і біолог, розвиває цю практику у своїй книжці «Petit Traité d’Ecologie intérieure: Prenez soin de votre âme» («Малий трактат про внутрішню екологію: подбайте про вашу душу», вид. «Cerf»).  

Чому варто контролювати свої думки?

Згідно з Отцями пустелі, неконтрольовані думки спричиняють деякі захворювання душі. Вони вирізняли вісім хворіб, які мають духовну причину. Їх класифікував Євагрій: всякого роду пожадання, патологічне ставлення до сексу, грошей, смуток, агресія, апатія (біль душі, яка проявляється в лінощах, нудьзі, байдужості), марнославство і гордість. Ці вісім хворіб мають патологічне джерело: нарцисизм, який отці називали буйною, надмірною любов’ю до себе. Одна з причин думок, що вважаються тривожними, — це уява. Неконтрольована, вона стає причиною видінь, які іноді так займають розум, аж поневолюють його. Це можуть бути катастрофічні сценарії, порнографічні образи, незаслужені почесті… «Уява створює в голові кіно, не завжди правильне і яке не приносить спокою», — підсумовує Жан-Ґілем Ксеррі. Але ми можемо це контролювати: «Чи турбують нас думки, чи ні, вони — частина того, що не залежить від нас. Але чи вони залишаться в нас, чи ні, чи викликатимуть наші пристрасті — на це ми вже можемо впливати, це в наших силах», —писав один з отців, Йоан Дамаскін у своєму «Корисному дискурсі для душі». Ми завжди будемо театром вражень і думок, питання в тому — що я з цим зроблю? Щодо думки, — нагадує Жан-Ґілем Ксеррі, — людина має багато можливостей: погодитися з нею чи ні, годувати її чи протистояти їй». Для древніх мета контролю над думками полягала в тому, щоби досягти ісихії — тобто стану спокою, релаксації, глибокого почуття внутрішньої самотності, які необхідні для споглядання буття, речей і пізнання Бога. Отці пустелі рекомендують різні методи для досягнення цієї мети: крім охорони серця, це — стриманість, гостинність, медитативні практики.  

Що таке «охорона серця»?

Охорона серця (грецькою nepsis, тобто пильність) — це увага, з якою ми придивляємося до всього, що відбувається в нашому серці. Це духовний метод, який має на меті позбавити людину негативних або нав’язливих думок. Він запрошує спостерігати за думками, які з’являються в душі, й відрізняти добрі від поганих. Євагрій сказав: «Будьте уважні щодо себе, будьте сторожем свого серця і не дозволяйте жодній думці ввійти до нього без перевірки». Тому що, підкреслює Жан-Ґілем Ксеррі, «древні стверджували, що здорові думки приносять мир, інші ж — впроваджують у стан тривоги, сум’яття». Засоби, необхідні для захисту серця, — ретельне спостереження за думками та розрізнення добрих і повчальних і тих, які становлять джерело розпорошення й одержимості. Мета полягає в досягненні стану свободи і певної байдужості, здатності не дозволити думкам домінувати.  

Охорона серця — предок медитації?

Сьогодні когнітивні науки поділяють погляди отців-пустельників, якщо йдеться про терапію хворіб душі, які залишилися такими ж самими, як і дві тисячі років тому. Вважається, що ми всі страждаємо від так званого гіперзбудження, і ця тенденція порушує наше внутрішнє життя. Чимало стимуляторів, пов’язаних із новими технологіями, впливають на різні теми і сфери життя. Жан-Ґілем Ксеррі перераховує їх: дієта, матеріальні речі, секс, розваги, образ себе, зовнішній вигляд… «Ми постійно перебуваємо під тиском доступності, як результат — маємо ілюзорне переконання в тому, що можемо повністю свідомо контролювати наші рішення. Це просто неможливо. Ми — жертви того, що не можемо зосередити увагу; але увага визначає наше ставлення до світу».

Патристична традиція і нейробіологія погоджуються, що повернення контролю над увагою та уважністю — головне питання для нашого психічного здоров’я. Отці пустелі рекомендували охорону серця, наприклад, через уважну медитацію — модну останнім часом. Вони мають щось спільне: спостереження за тим, що є. Медитація, в сучасному і нерелігійному сенсі, — це відкриття на поточний досвід, увага, зосереджена на тому, що відбувається в нас зараз.

Вони заохочують нас до зміни нашого способу існування у світі й прийняття звички концентруватися на думках, які з’являються в нашій душі.

Переклад CREDO за матеріалами: Матильда де Роб’єн, Aleteia
Джерело: CREDO: www.credo.pro

---