Джерело: www.ugcc.ua

17 жовтня в Яґеллонському університеті (Польща) відбулася Міжнародна наукова конференція «Патріарх Йосиф Сліпий: жива спадщина ісповідника віри» за участю науковців з України, Польщі, Німеччини та США. Подію зорганізували Фундація святого Володимира — Хрестителя Київської Руси у Кракові та Релігійне товариство українців-католиків «Свята Софія» США.

Програму відкрив віцеголова Фундації Петро Ничик.

Вітання з нагоди конференції надіслав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Він, зокрема, зазначив: «Сьогоднішня конференція є голосом пам’яті про велетнів нашої Церкви, які своїм життєвим подвигом надихають нас у нинішній боротьбі. Через 80 років після ув’язнення патріарха Йосифа ми знову чуємо ту саму російську мову й ті самі гасла про тотальне знищення — тепер уже безпосередньо спрямовані проти нас.… Зичу вам, дорогі учасники, щоб після цієї конференції ви стали апостолами правди, які понесуть у свої громади свідчення нашої боротьби. І нехай відповіддю на виклики „русского міра“ та його гасло „можем повторіть“ стане наше рішуче: „Ніколи більше!“».

У відеозверненні до організаторів й учасників конференції кардинал Микола Бичок, єпарх Мельбурнський, зазначив: «Участь науковців з України, Німеччини, Польщі та США підкреслює світовий вимір особи і діяльності кардинала катакомбної Церкви.… У добу, коли під загрозою вкотре опинився безцінний дар свободи, яким Господь поблагословив людський рід, постаті штибу Йосифа кардинала Сліпого є для нас світлим прикладом до наслідування. Віримо, що присутні на події зможуть глибше збагнути вічні, незмінні аксіоми, за якими живуть велети Духа».

Від імени ректора Яґеллонського університету присутніх привітала декан філософічного факультету д-р габ. Ельжбєта Пшибил-Садовська. З рамени дипломатичної служби України до присутніх звернувся Генеральний консул України у Кракові, декан Краківського іноземного консульського корпусу В’ячеслав Войнаровський. Відтак владика Аркадій Трохановський, єпарх Ольштинсько-Гданський, вручив засновнику й голові фундації проф. Володимирові Мокрому статуетку св. Володимира Великого від капітули Санктуарії святого Володимира Великого. У слові «Жива спадщина мучеників» проф. Мокрий, зокрема, зазначив: «Україну в її вірі в перемогу братньої любові, яку защепив Христос, укріплювали незламні святі мученики Русі-України, яким за оборону християнства довелося протягом тисячоліття платити найвищу жертву — власне життя. Честь їх іменам віддав разом з усім християнським світом святий Іван Павло ІІ, коли у своєму апостольському слові в Києві та Львові в червні 2001 року називав їх постаті, починаючи від перших мучеників Київської держави святих Братів Бориса і Гліба початку ХІ століття, а закінчуючи 28 мучениками ХХ століття, яких проголошено блаженними у Львові під час Божественної Літургії 27 червня 2001 року.… Маємо надію, що у слід за беатифікацією 28 учнів Христа святим Іваном Павлом ІІ, український народ та Церква дочекаються беатифікації патріаха Йосифа Сліпого».

Першу частину конференції модерував проректор зі стратегічної співпраці Українського католицького університету у Львові проф. Олег Турій. У доповіді на тему «Патріарх Йосиф Сліпий — наслідник лінії служіння митрополита Андрея Шептицького» доц. Михайло Перун, голова Фундації «Андрей» у Львові, зосередився на трьох розділах: наслідник, продовжувач унійної діяльності й етнарх. Митрополит Андрей своїм наступноком обирає довголітнього свого співробітника — ректора духовної семінарії та академії о. д-р Йосифа Сліпого, якого висвячує на єпископа, з пізнішою номінацією — коадютор. Вони обоє — вихованці німецької богословської науки, а відданість екуменічним поглядам, як стверджує Ярослав Пелікан, у розвідці про патріарха Йосифа Сліпого, він успадкував від митрополита Андрея.

Діяльність митрополита Андрея Шептицького (1901–1944) у період української бездержавності ставила цілу серію викликів, які в нормальних умовах не притаманні для Церкви, але вже в перших пастирських посланнях, ще як єпископ, він стверджує: «… я не лікар, не хлібороб ані політик, я отець! А вітцеви нічо не є чуже, що синів, дітей єго обходить». У цьому ключі він творить цілу систему праці, що лягла в основу становлення нашої державності. Патріарх Йосиф Сліпий, після повернення зі сибірської неволі, фактично, продовжує цю діяльність етнарха, працюючи не тільки над ідеєю патріархату, але й над ідеєю незалежної України.

У доповіді на тему «У пошуках гармонії між Сходом і Заходом. Історично-богословська спадщина Йосифа Сліпого» о. д-р Андрій Михалейко представив осмислення складної і багатогранної богословської спадщини патріарха Йосифа Сліпого, яка формувалася на перетині двох християнських світів — східного та західного. Його діяльність охоплює період глибоких політичних, церковних та інтелектуальних трансформацій ХХ століття. Особливу увагу він приділяв формуванню богословської ідентичності Української Греко-Католицької Церкви, яка, на його думку, покликана бути мостом між Римом і Константинополем.

Доповідач також торкнувся впливу політичних обставин — радянського переслідування, ув’язнення та еміграції — на зміст його богослов’я. Римський період діяльності Сліпого знаменував собою остаточне утвердження його ідеалу «вселенського» українського християнства, у якому екуменізм, богословська глибина та вірність традиції утворюють гармонійну цілісність.

Доповідь «Кароль Войтила та Йосиф Сліпий у процесі польсько-українського примирення» виголосив професор Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині д-р габ. Марек Мельник. Доповідач наголосив, що в нелегкі етапи зближення між польським й українським народами мудрість духовних лідерів була одним із визначальних чинників позитивної динаміки. Професор Мельник висловив сподівання, що сьогочасні політичні напруження між двома країнами, — це тимчасове явище. Він вклав тему в ширший історичний та богословський контекст, наголосивши на тому, що справжнє примирення — це наш внутрішній зв’язок із Богом, це вірність Божому слову, це єдність у кожному її вияві.

У другій частині конференції, що її модерував проф. Марек Мельник, проф. Олег Турій виголосив доповідь на тему «Блаженніший Йосиф Сліпий та ідея Українського католицького університету». Упродовж віків Українська Греко-Католицька Церква була тісно пов’язана зі своїм народом, намагаючись реагувати не лише на його духовні запити, а й на культурні та соціальні виклики і потреби. Особливу увагу вона приділяла освітній сфері, а Греко-католицька богословська академія у Львові стала не просто ще одним духовно-освітнім закладом, а важливим осередком українського національно-культурного розвитку.

Попри ліквідацію академії радянською владою у 1945 році, її традиція не зникла. Ідея, яку заклав митрополит Андрей Шептицький, продовжувала жити серед його духовних і наукових спадкоємців. Після звільнення із заслання в 1963 році її колишній ректор і наступник на митрополичому престолі Йосиф Сліпий відродив академію у формі Українського католицького університету імені святого Климента папи в Римі. Після розпаду радянського союзу ідея власного католицького вищого навчального закладу знову отримала втілення у Львові — спершу у вигляді відродженої Львівської богословської академії (1994), а згодом — в Українському католицькому університі (2002).

Про проєкт з усної історії Інституту історії Церкви «Образ сили духу: жива історія підпілля УГКЦ», який розпочав у Львові в 1992 році засновник д-р Борис Ґудзяк, теперішній митрополит Філадельфійський, розповіла д-р Світлана Гуркіна. За її словами, він зібрав понад 2 000 інтерв’ю, що охопили різні життєві історії трьох поколінь греко-католиків від початку буремного ХХ століття і до його завершення.

У багатьох життєвих історіях трапляються різнопланові згадки і розповіді про блаженнішого Йосифа Сліпого в різні періоди його життя. Аналізуючи цю інформацію, можемо говорити про те, яким його запам’ятали як особистість і які риси його характеру найчастіше виокремлювали. Також найбільше оповідачі згадували патріарха у ключових для його життя образах: ректора, науковця, митрополита, співв’язня, верховного архиєпископа і патріарха.

У прикінцевій доповіді конференції на тему «Патріарх Йосиф Сліпий у виданнях Релігійного товариства українців-католиків „Свята Софія“ США» (ТССА) його очільниця д-р Ірина Іванкович проаналізувала найважливіші праці про кардинала катакомбної Церкви, що побачили світ після заснування у 2011 році Центру студій його спадщини при ТССА. Серед них — україномовні переклади наукової біографії «Ісповідник між Сходом і Заходом. Портрет українського кардинала Йосифа Сліпого» авторства американського історика Ярослава Пелікана (2015, 2017) та світового бестселлера австралійського письменника Мориса Ланґло Веста «Черевики рибалки» (2019); монументальне багатомовне видання «Заповіту» засновника Товариства «Свята Софія» (2022) і науковий збірник «Патріарх Йосиф Сліпий. Грані й орієнтири» (2025). За її словами, «ці важливі публікації досліджують маловідомі грані особи кардинала мовчазної Церкви і ставлять перед нами понадчасовий образ ісповідника віри».

Під час дискусії присутні говорили про актуальність поглядів і вчення патріарха Йосифа Сліпого, спадщина якого заслуговує на низку конференцій та симпозіумів, особливо в іноземному середовищі, для запобігання російській дезінформаційній кампанії і представлення правдивого образу України на світовій арені.

Подію завершено молитвою «Боже, великий, єдиний».