Празник Покрову Пресвятої Богородиці

Величний празник Покрову Пресвятої Богородиці, що ми його спільно відсвяткували в неділю 13 жовтня в парафії св. Варфоломея і Покрову Пресв. Богродиці у Ґданську: прихожани, священники з Вроцлавсько-Ґданським єпархом Володимиром (Ющаком) та гості парафії, пройшов у піднесеній атмосері спричиненій заодно вагомістю самого свята, як і подіями, (світового значення даного дня – що варто наголосити) наочними свідками яких ми залишаємося останніми днями, тижнями й місяцями.

Владику Володимира в порогах храму привітав парох, о. митрат Йосиф Улицький, а відтак перед іконостасом представники ґданської парафії, які дякуючи за відвідини, просили вроцлавсько-ґданського орданарія очолити празничну літургію.

Для нашої Церкви в Польщі Ґданськ, це особливо символічне місто. Тут перші греко-католицькі літургії почав відправляти о. митрат Василь Гриник, тут скріпилася й віддано працює для добра нашої спільноти громада, тут навчається й починає свою першу роботу чимало нашої молоді, тут, нарешті, відшукали своє місце іммігранти з України, що вирішили своє найближче майбутнє пов’язати з цим містом.

Відкликачися до історії, коли ми повинні згадати важкі часи, які наш народ переживав у минулому, і коли наша Заступниця нас охороняла, ми повинні також пам’ятати, що опіка не дана нам назавжди: «Часто загорозою того, щоби зректися помочі Богородиці, її заступництва, є ми самі. Починаємо самі уповати на себе, на свій інтелект, на свій гріш, на свою посаду, мовлячи, що самі собі порадимо… Але, на жаль, пропадає родина, бракує спільної молитви батьків і дітей, участі у спільних богослужіннях, починає бракувати в родині рідної мови. Наші родини перестають бути наші… Отже, з одного боку, просимо заступництва, але, з другого, живемо так, якби його зовсім не було потрібно… Щоби бути під опікою Пресвятої Богородиці, треба жити по-християнськи, треба нащодень пам’ятати, що не тільки у важких обставинах, коли досвідчили ми нещастя, молитися і просити покрову. – наголосив Владика Володимир.

Празник у Ґданську довершила спільна трапеза у світлиці ОУП, де раніше присутні на літургії прихожани могли дещо підкріпитися як фізично, так і духовно під час щирих розмов віч на віч.