У видавничій серії “Київське християнство” опубліковано нове фундаментальне дослідження про Замойський собор 1720 року. Видання здійснено за загальною редакцією світлої пам’яті професора Ігоря Скочиляса. Публікація вийшла у співпраці з Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України та Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника.

Міждисциплінарне дослідження на перетині богослов’я, історії, культури та філософії представляє феномен Замойського провінційного собору Руської Унійної Церкви 1720 р. в контексті процесів конфесіоналізації й модернізації в Центрально-Східній Європі. Кодифікована за римською посттридентською моделлю замойська традиція стала частиною еклезіальної, історичної й культурної пам’яті греко-уніатів (греко-католиків) Речі Посполитої, Російської імперії та монархії Габсбурґів.

Уже в останній чверті XVIII ст. інструменталізація Замостя в епоху націоналізмів, москвофільського руху в Галичині й нищівна критика «обрядових гібридизмів» призвели до деформації уявлень про Замойський собор і репрезентовану ним унійну традицію та редукції його інтерпретаційного поля до важливого, але вузького кола літургійних питань у дискурсі латинізації. Парадигмальні зміни в міжвоєнний період, запропоновані Андреєм (Шептицьким) як «візантійський поворот» до східних джерел тотожності греко-католиків, і пошук єдності з православними дезавуювали, за підтримки Римської курії, нав’язуваний традиціоналістами топос Замостя як непорушного «сховища пам’яті». А «відкриття Сходу» на Другому Ватиканському соборі знову зробило гостро актуальним переосмислення замойських реформ у сучасній глобальній спадщині УГКЦ, яке триває донині й потребує зцілення еклезіальних ран минулого.

Основою критичної реінтерпретації Замойського собору 1720 р. є коментоване видання діянь, постанов та інших актів собору мовою оригіналу (латинська (1724), «проста руська» (1744) і польська (1785)) та в перекладі на сучасну українську. «Діарій» Антонія (Завадського), «Устави синоду Замойського» (1744?) і деякі декрети 1720 р. вводяться до наукового вжитку вперше. Для всіх, кого цікавить унійна традиція київського християнства та її досі дискусійний феномен – Замойський собор.

Замойський провінційний собор Руської Унійної Церкви 1720 року, кн. 1: Діяння та постанови / упоряд. Р. Паранько, Іг. Скочиляс, Ір. Скочиляс. – Львів: Український католицький університет, 2021. – с + 804 с. – (Серія «Київське християнство», т. 23).

Джерело: www.kyiv-christ.usu.edu.ua

Джерело: